Колишні працівники нововолинського ВАТ “Нотекс” залишились біля розбитого корита
Колишні працівники нововолинського ВАТ “Нотекс” залишились біля розбитого корита Нововолинська бавовнопрядильна фабрика свого часу була передовим підприємством. І творили його славу тисячі жіночих рук. Сьогодні колишнім молодим працівницям-ударницям по п’ятдесят і більше років, більшість з них — безробітні, і жінки обурені тим, як їх “обвели навколо пальця”. Вони намагаються відстояти свої права. Обурили людей збори акціонерів ВАТ “Нотекс” і народженого в його структурі ЗАТ “Котон”, які відбулись 5 липня нинішнього року. Справа в тім, що з кількох сотень нововолинських акціонерів (а ними є не лише колишні працівники фабрики, але й їхні рідні, знайомі, які вклали свої майнові сертифікати у фабрику – А.Л.) присутніми на липневих зборах були лише 87 чоловік. І тільки вони, згідно із відповідною статтею Закону України “Про господарські товариства”, мають право, оскільки голосували проти певного рішення, продати свої акції за ціною 1 гривня. Мова йде про рішення щодо продажу майна підприємств “Нотекс” і “Котон” з метою погашення їхніх боргів. Решті, а в деяких людей є до 30 тисяч акцій (на час, коли проводився перший сертифікатний аукціон, їх можна було купити на один сертифікат 210 штук), пропонують плату аж у п’ять копійок за акцію. Відповідаючи на претензії і критичні виступи стривожених акціонерів, директор ВАТ “Нотекс” Сергій Прилєпко сказав, що ціна за акцію взагалі становить одну копійку. Такий розрахунок – і квит. Розпродаж майна цих двох підприємств відповідно до рішення зборів акціонерів розпочався у нинішньому році. Якщо не брати до уваги те, що у 2003 із порушенням закону, про що неодноразово звучало у залі, був проданий дитячий оздоровчий табір “Салют” на озері Світязь. Отже, луцьке підприємство “Західтермобуд” викупило усі матеріальні цінності “Нотекса” і “Котона”, основне і допоміжне обладнання, транспорт і частину акцій. Спільне польсько-австрійське підприємство “Кроноспан-Україна” – будівлі і споруди. І хоча у рішенні зборів було записано вимогу “реалізувати для погашення боргів частку майна” двох підприємств, було продано майже все! Тому з недовірою присутні ветерани праці сприйняли звіт Сергія Прилєпка про те, куди і на що пішли виручені кошти. Мовляв, із більш як 8200 тисяч гривень – 4700 тисяч використано на погашення валютного кредиту, ще трьома мільйонами гривень розрахувались за борги по всіх видах податків. А різниця між коштами за викуплене майно та сумою усіх виплат, поділена на кількість акцій, і є балансовою вартістю однієї. Насправді ж, усім зрозуміло, вона не є такою. На час проведення зборів ціна буцімто не була встановлена, хоча бухгалтерія підприємств склала довідку про реальну ціну акції у 1,52 гривні. Але адміністрація з тим не погодилась, а присутнім 87 протестуючим акціонерам погодилась виплатити умовно по одній гривні. Однак і такий розрахунок став предметом спору між спостережною радою і акціонерами, котрі лише після публічного протесту реально почали отримувати гроші. Інші, а це не одна сотня колишніх працівників, змушені були звернутись у прокуратуру із скаргою на те, що вони не були допущені до зборів. Дорікали керівникам підприємств і працівники, яким не дозволяли взяти участь у важливому зібранні. А багатьох з тих, хто не працював, не було повідомлено. І хоч директори “Котону” і “Нотексу” запевняли, що усіх акціонерів згідно із статутом письмово попередили про збори, факти свідчили про інше. Частина людей не отримала ніяких повідомлень. Не було надруковано оголошення і у місцевій пресі. Керівники заявили, що його вмістили у всеукраїнській газеті. Але, даруйте, хто з простих людей читає газету “Вісник цінних паперів”, що видається у Києві? Це виглядало не інакше, як насмішкою. Прокурор міста Олександр Сліпчук заявив, що коли при з’ясуванні скарги акціонерів буде встановлено, що дії адміністрацій у даному випадку були умисними – вони можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності. За результатами перевірки прокуратурою або акціонерами може бути пред’явлений позов до суду. Однак, якщо дивитись в корінь проблеми, то суть її полягає у тому, щоб реально визначити ціну акції. А це можуть зробити фахівці з фонду держмайна і незалежний аудит. І передувати цьому мала б фронтальна перевірка діяльності підприємств протягом останніх років, коли все продавалось і вивозилось… Депутат обласної ради Наталія Камишнікова рішення зборів назвала однозначно дискримінаційним по відношенню до значної частини акціонерів, які своєю важкою працею створювали матеріальні цінності фабрики, а тепер залишились біля розбитого корита. І до цієї частини, яка, як виявилось, становить близько 12 відсотків акціонерів, вперто не хочуть дослухатись ні адміністрація підприємств, ні члени спостережної ради. Хто має гроші – той править бал. Тому потурає ще й закон, який на стороні власника контрольного пакета акцій. 63 відсотками їх володіє поляк Криштоф Крупа. Ще весною 1994 року розпочалась приватизація бавовнопрядильної фабрики. На першому сертифікатному аукціоні її працівники викупили більше 30 відсотків акцій. Про другий, за словами акціонерів і їхньої довіреної особи Леоніда Ващука, який тривалий час працював головним інженером на підприємстві, не було повідомлено. Представники ПриватБанку придбали 43 відсотки акцій ВАТ “Нотекс”, а вже від них перекупив право власності поляк. Останній спочатку мав у планах відродити підприємство, а потім вирішив – продати. Саме тоді на базі “Нотекса” було засновано ЗАТ “Котон”, куди передалась частина активів – найкраще обладнання. У “Нотекса” залишились лише будівлі. А тому можна було зрозуміти несприйняття акціонерами заяв про те, що нібито “Котон” цілком самостійне підприємство. Вони згадували подетально, які матеріальні цінності були розпродані і вивезені з фабрики, причому це робилося навіть уночі. Апелювали до прокуратури, присутнього на зборах начальника Нововолинського МРВ УСБУ Анатолія Хомича все перевірити і дати належну оцінку. Але чи вистачить тим же акціонерам волі довести справу до кінця, а не задовольнитись мінімальною подачкою, якщо вона й досягне однієї гривні за акцію? Нововолинський міський голова Віктор Сапожніков наголосив, що навіть грошей, отриманих за табір “Салют”, вистачило б, аби викупити акції усіх колишніх працівників ВАТ “Нотекс” та ЗАТ “Котон” і членів їхніх сімей, які є акціонерами. Нове українсько-польсько-австрійське підприємство “Кроноспан-Україна”, яке облаштувалось на території колишньої бавовнопрядильної фабрики, на прохідній залишило анкети, які можуть заповнювати усі, хто бажає там працювати. Однак, кажуть, що на роботу таким чином ніхто поки що не потрапив.… Алла ЛІСОВА.
