ЦЕ ДИВНЕ ТУРСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ

Професор І. О. Денисюк повертає нам із забуття унікальні сторінки поліського фольклору
Багато синів і дочок Волині примножують її славу в інших регіонах країни і за рубежем. Серед них чимало подвижників науки, які вагомими творчими здобутками вписують нові сторінки в нашу історію. Серед них гідне місце займає доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка Іван Овксентійович Денисюк, уродженець села Заліси, що в Ратнівському районі. Цими днями він відзначив свій вісімдесятилітній ювілей.
Науковий доробок вченого – понад 300 публікацій, серед яких чимало монографій і підручників, зокрема „Михайло Павлик”, „Розвиток української малої прози XIX – початку XX ст.”, збірник франкознавчих досліджень „Невичерпність атома”. Волинь і рідне Полісся відображені у написаних в співавторстві книгах „Ратнівська земля”, „Дворянське гніздо Косачів”, праці „Амазонки на Поліссі” та інших.
Й ось нова, приурочена до ювілею Івана Овксентійовича книга, яка тільки що побачила світ у волинському видавництві „Надстир’я” і видрукувана поліграфістами Ковельської друкарні. Ця книга носить назву „Пісні з-над берегів Турського озера”. Тут вміщені унікальні фольклорні матеріали, які підготував до друку Іван Овксентійович Денисюк. Ця збірка об’єднала в собі розділ про „Турське весілля” – тексти пісень, що їх записав упорядник та студенти-філологи Львівського національного університету імені Івана Франка, та унікальний репертуар двох жінок із села Заліси, які зберігали у пам’яті чималу фольклорно-пісенну скарбницю.
Ці тексти в опрацюванні І. О. Денисюка розкривають глибинний пласт народної культури волинського Полісся. Виходець із села Заліси, він з молоком матері, для якої рідним було сусіднє село Тур, вбирав ще з двадцятих років минулого століття чудодійну українську пісню, виховувався на образах, що тисячоліттями з покоління в покоління передавалися по родинному стрижні. Саме збережені звичаї, пісні і легенди наших предків, будучи основою історичної пам’яті народу, зміцнюють коріння його генетичного дерева. Невблаган­ний час і вектор урбанізації намагаються згладити ті ознаки, що відрізняють культуру однієї нації від іншої. Тож виняткове значення має діяльність подвижників науки і культури, які збирають і узагальнюють реліктові звичаї, обряди, бережуть зернини фольклору, всього того, що становить душу народу.
Усі, хто звернеться до цієї збірки, будуть приємно подивовані обсягом та формою давнього весільного дійства. Недаремно ще Михайло Сергійович Грушевський стверджував, що „українське весілля – унікум у світовому фольклорі”. Праця Івана Овксентійовича Денисюка ілюструє цю думку на прикладі турського весілля, багатого міфологічними образами, мотивами, збереженими традиційними звичаями, унікальним пісенним репертуаром. Тут знайшли своє місце такі міфологічні божества, як Тур і Красна Пані, символічні походи князя і його воїнів за красунею – майбутньою дружиною, сюди включається сюжет жіночого військового звитязтва – амазонок.
Завдяки цій праці врятовано від забуття непересічні духовні цінності, що віками плекалися в оселях слов’янських предків, у курних хатах поліщуків та й на княжих дворах. Усе це творить глибинний й обширний пласт культури народу. Носії цієї культури були вихідцями з краю, вони жили в народі, передавали з покоління в покоління національний дух.
Опубліковані тексти збірки яскраві своєю образністю, багатством дії, мистецтвом психологічного зображення. Без сумніву, ці зразки поліського фольклору привернуть до себе увагу науковців, особливо славістів, усіх тих, хто цікавиться народною культурою, своїм давнім культурно-генеалогічним деревом.
Обряди і пісні у записах учнів І. О. Денисюка та його власних – це перлини народної творчості, які дають змогу познайомитись з унікальним явищем нашої багатої і щедрої культури. Саме Ратнівська земля зберегла і відкрила цю скарбницю, щоб ті, хто сягне її культурних таїнств, стали багатшими душею, помислом, патріотами своєї землі, своєї нації.
Володимир ДЕНИСЮК, заслужений працівник культури України.