Років двадцять тому батьки особливо не хвилювались, коли бачили, що син бавиться з дівчатками в дівчачі ігри...
Років двадцять тому батьки особливо не хвилювались, коли бачили, що син бавиться з дівчатками в дівчачі ігри, а дочка, як хлопчисько, лазить по деревах, б’ється і віддає перевагу джинсам та короткій стрижці перед сукнями й бантами. Проте з недавнього часу молоді мами і тати стали особливо насторожено ставитись до такої поведінки дитини. Чи завжди це обгрунтовано і чи потрібно бити тривогу, побачивши, що дитина захоплено грає в “нетипові” для хлопчика чи дівчинки ігри? На думку спеціалістів, якщо син грає в ляльки, а дочка захоплюється машинками, то це само по собі не говорить ні про що погане. Замість того, щоб панікувати, поспостерігайте, ким себе в цих іграх уявляє малюк. Якщо, наприклад, граючи в “дочки-матері”, хлопчик виступає в ролі тата, чоловіка, брата, а дівчинка, граючись з ровесниками у війну, зображає з себе героїню серіалу “Ксена — королева воїнів” чи медсестру, то ні про яку патологію не може бути й мови. Не забувайте, що гра для дітей — не тільки розваги. Самі того не усвідомлюючи, вони намагаються імітувати життя дорослих, втілюють в реальність свої мрії, “перетворюються” в кіногероя, який сподобався. Іншими словами, вони створюють свій світ, при уважному погляді на який батьки можуть не тільки відкрити багато нового у власній дитині, а й побачити самих себе “з боку”, тобто очима маленької людини. Таким чином ці ігри тільки допомагають дітям у розвитку. І батькам не варто побоюватись, що чарівний пупс чи автомобіль, керований радіо, вплинуть на формування статевої орієнтації дитини. Визначити, де закінчується норма і починається відхилення, може тільки досвідчений спеціаліст. Зазвичай, після п’яти років діти чітко визначають свою приналежність до тієї чи іншої статі. Хлопчиків, наприклад, не примусиш одягнути светра з квіточками, навіть найдрібнішими, а дівчатка навідріз відмовляються від курточок суто хлопчачих чи черевик темного кольору. Але, щоб батьки даремно не хвилювались з приводу психосексуального розвитку своїх дітей, назвемо одну з ознак, яка дає можливість говорити про деякі відхилення від норми: хлопчик із задоволенням приміряє жіночий одяг, він не тільки любить знаходитися в товаристві жінок, а й намагається наслідувати їх у всьому; дівчина, навпаки, категорично відмовляється носити плаття, копіює поведінку хлопчиків і хоче бути на них схожою. В подібних випадках не зайвим буде звернутися за консультацією до спеціаліста. І, нарешті, не поспішайте навішувати “ярлик”. Ні в якому випадку не акцентуйте уваги дитини на тому, що вона щось робить “не так”. Навіть якщо у хлопчика спостерігаються ознаки фемінної поведінки, це ще ні про що не говорить. Найчастіше вони зникають з настанням статевого дозрівання. У дівчаток орієнтація на чоловічий тип поведінки може зберегтися і на триваліший час, але, незважаючи на це, з них виростають ніжні жінки і люблячі матері.
