Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
Вірю, що для України ти знову станеш «першим»…

Волинь-нова

Вірю, що для України ти знову станеш «першим»…

Легенди йдуть мовчки. Віддавши більше двадцяти років улюбленому клубу, воротар київського «Динамо» Олександр Шовковський так і не вийшов на поле у складі своєї команди в останньому матчі прощального для його кар’єри 2016 року — ​програному поєдинку проти донецького «Шахтаря» — ​3:4

Людмила ВЛАСЮК


Епоха «САШО» закінчилася…
«Для мене він завжди буде першим… Навіть якщо піде з українського футболу», — ці слова рік тому я написала у своїй стрічці на «Фейсбуці». Я захоплювалася ним не просто за номер на футболці чи позицію у воротах, а тому, що вмів грати так, що хотілось вірити у цю команду і щоразу говорити їй «спасибі». Епоха «САШО» закінчилася… Спостерігаючи, як ворота Олександра Шовковського захищають інші голкіпери, згадувала найкращі миті, що змусили мене, тринадцятирічну дівчинку, поглянути на чоловічу гру іншими очима: дев’яносто хвилин неймовірної єдності, шквал емоцій, сльози радості, вражаюча сила духу — так відкривався для мене футбол, який і привів у журналістику. А все почалось із видання «Голос України», де на першій газетній шпальті побачила статтю про нині вже екс-голкіпера київського «Динамо». Ось так в мені народжувалась професія. З любові до незнайомої людини.



Воротар зі зростом 191 см виходив на поєдинок з молитвою і завжди ступав на футбольне поле правою ногою.



Разом з успіхами і невдачами улюбленої команди я дорослішала. Справжнім святом став перегляд футбольних поєдинків, в яких гартувалась і міцнішала, утверджувалась на європейських просторах команда Валерія Лобановського. Самовіддача була шаленою, голи — неймовірно красивими, а метр, як завжди, незворушно сидів на суддівській лаві. Хіба можливо забути матчі, коли кияни, наробивши галасу в Європі, двічі з розгромним рахунком обіграли «Барселону» у групі Ліги чемпіонів (загальний рахунок — 7:0)?! Нашого бомбардира Андрія Шевченка тоді боявся увесь світ!!! І хоча той європохід «Динамо» закінчився поразкою від «Ювентуса» неперевершеного Зінедіна Зідана в 1/4 фіналу, але саме тоді про Шовковського почали говорити як про одного з найкращих воротарів. А наприкінці 1999-го трапився «словенський жах»: помилка у кар’єрі Сашо, за яку вболівальники його ще довго називали «людиною, яка забрала в України Євро‑2000». У матчі проти словенців він невдало біля бокової лінії виніс м’яч, який потрапив на ногу півзахиснику противників, а той майже з центру поля відправив його у сітку порожніх воріт українців. Цей гол виявився переможним. На засніженому полі у матчі-відповіді в Києві українці не зуміли зламати опір Словенії. Воротарю помилок не пробачають…



Пенальті — це гра нервів, яку Шовковський часто вигравав
Однак є матчі, в яких перемагають і голкіпери. У відбірному турнірі до першості світу‑2006 українська збірна завоювала путівку на німецький мундіаль, де дійшла до чвертьфіналу і програла лише майбутнім чемпіонам — італійцям (0:3). Особливо напруженим виявився матч проти збірної Швейцарії. Основний та додатковий час цієї гри закінчилися нульовою нічиєю, а в серії післяматчевих пенальті Олександр Шовковський став першим в історії чемпіонатів світу воротарем, який не пропустив жодного голу в серії одинадцятиметрових і відбив з «пеналів». Коли м’яч летів у напрямку наших воріт, здавалося, що у мене зупиниться серце. А потім були сльози радості — від нашої перемоги і гордості — за українського голкіпера. А ще, якщо б існував орден за футбольну мужність, його слід було вручити Олександру Шовковському за гру з данським «Брондбю», де після небезпечного зіткнення кіпер з перебинтованою скривавленою головою дограв до кінця ще майже тайм. До речі, Сашо і сам умів майстерно забивати пенальті.
Воротар зі зростом 191 см виходив на поєдинок із молитвою і завжди ступав на футбольне поле правою ногою. Вигравав конкуренцію й у молодших колег-динамівців — зокрема Дениса Бойка та Максима Коваля, залишаючись у своєму досить солідному для футболу віці беззаперечним «номером один». Незадовго до домашнього Євро‑2012 Олександр Шовковський отримав травму плеча, яка залишила його за бортом цього турніру, по закінченні якого, у вересні 2012-го, оголосив, що завершує кар’єру у збірній. А в листопаді 2016-го у віці 41 рік — про завершення кар’єри гравця.
Я чекала, як і всі вболівальники, прощального матчу Шовковського. Губилася у здогадках: це буде останній домашній поєдинок групового турніру Ліги чемпіонів проти «Бешікташа» чи матч проти донецького «Шахтаря»? Але Сергій Ребров — тренер і колишній партнер по клубу — не дав йому можливості на футбольному полі сказати «спасибі» за підтримку людям, для яких грав більше двох десятиліть. Завершальний матч того року — 12 грудня проти «Шахтаря» 3:4 — Шовковський дивився на трибунах «Олімпійського». Камера під час трансляції раз по раз показувала його обличчя. Так само вона зупинялася на великому баннері «Завжди перший» із зображенням легендарного воротаря. Так вболівальники хотіли подякувати справжній легенді українського футболу.
Сьогодні я дякую тобі за все, Олександре! Ти останній із того «великого» «Динамо», яке пов’язує мене з дитинством. Легенди йдуть мовчки, залишаючи лише спогади. Тепер чекаємо у ролі тренера. Думаю, що тобі є чого навчити молодих, і вірю, що для України ти знову станеш «першим» …



Довідка: Олександр Шовковський народився 2 січня 1975 року у Києві. Футболом почав займатися в семирічному віці в оболонській команді «Чайка», проте вже за рік перейшов до ДЮСШ «Динамо». Пройшовши всі сходинки клубної структури «біло-синіх», згодом дебютує у дорослому складі «Динамо». У стартовому сезоні 1993/1994 року отримав свій перший титул чемпіона України з футболу і став основним воротарем київського клубу. Сашо 14 разів вигравав чемпіонат України у складі киян, а також 11 разів здобував Кубок України, мав почесний титул найкращого воротаря світу з відбивання пенальті. Один із чотирьох воротарів за всю історію футболу, які зіграли 100 та більше матчів в Лізі чемпіонів УЄФА. В його кар’єрі було 763 поєдинки.

Telegram Channel