Любов Соколова впродовж багатьох років — на виду у громадськості. Зараз вона — секретар Нововолинської міської ради...
Любов Соколова впродовж багатьох років — на виду у громадськості. Зараз вона — секретар Нововолинської міської ради. А ще — турботлива мама, дружина, бабуся і жінка, якою не можна не захоплюватись. З нею — наше інтерв’ю.
— Де знаходиться ваше родове коріння? — Народилася я у селі Мокрець, тоді це був Володимир-Волинський район. Коли мені виповнилося шість років, сім’я переїхала на Кубань, батьківщину тата. Тому у мене два життєдайні родові джерела: у Володимирі-Волинському, де поховані три покоління моїх предків і мешкає родина матері, чоловіка, і на Кубані, у Краснодарському краї, де живуть мама і сестри з сім’ями. Найбільшою гордістю завжди були мої дідусі. Один з них — морський капітан, у море ходив майже до 80 років. Другий — адвокат, суддя, людина високого інтелекту — знав шість мов, залишив десятки рукописів. — Любов Миколаївно, ваша кар’єра у доброму розумінні цього слова заслуговує на увагу і навіть добру заздрість. Секретар комсомольської організації, активна учасниця художньої самодіяльності, депутат Володимир-Волинської міської ради у вісімнадцять років. У 33 роки — секретар міськкому партії... І завжди — незаперечний авторитет. Що його визначає, на вашу думку? — Я ніколи не була кар’єристкою. А ще — не мала “ні руки, ні спини”, лише власну голову. Мріяла про педагогічну роботу, а почала здобувати спочатку гірничу, згодом — машинобудівну спеціальність. І нарешті з дипломом інженера-педагога Білоруського політехнічного інституту я просилась у навчальні заклади Володимира-Волинського, але через відсутність вільних місць мені скрізь відмовляли. Влаштувалась на автомобільний завод, який і дав путівку в життя. А стосовно партійної роботи, то самій було цікаво, чи можна стати секретарем міськкому партії без будь-яких протекцій. А улюбленою педагогічною роботою зайнялась у ПТУ № 1, де спочатку працювала заступником директора з виховної роботи, згодом — директором. — Ви зуміли вивести його у число кращих в Україні, зробити вищим гірничим професійним училищем. — Вже працюючи секретарем міської ради, ми довели розпочату справу до кінця. Це була і моя мрія, і мрія усього колективу училища. — Впродовж останніх двох скликань вас обирають депутатом міськради, до вас завжди на прийом приходить чимало людей... — Нинішня посада накладає відповідальні обов’язки. Але вони багато в чому співпадають з життєвою позицією: турбуватись про соціально незахищених — молодь, інвалідів, ветеранів війни, пенсіонерів. І приємно, якщо вдається допомогти. І це не лише моя заслуга, а всього нашого дієздатного депутатського корпусу, професіоналізм керівників. — Ви завжди відзначались чіткістю власних поглядів і навіть політичних уподобань. Очолювали міську організацію опозиційного об’єднання “Батьківщина” під керівництвом Юлії Тимошенко, висловлювали симпатії соціалістам, що було яскраво продемонстровано перед виборами. Чи не наражали такою сміливою позицією себе на неприємності? — Завжди намагалась говорити те, що думаю. І від того завжди відчувала внутрішню свободу, вважаючи це нелегкою складовою щастя. А чи викликала якісь негативні емоції в оточуючих, судити їм. — Про одну складову щастя успішної жінки ви вже сказали. А решта? — Моя опора — сім’я, робота і колеги. В грошах вбачаю лиш засіб для забезпечення нормального життя. Якщо їх було трохи більше — вкладала у своїх дітей — дочку, яка навчається в аспірантурі, і сина, який вже працює і заробляє на себе. Пишаюсь двома онуками. Надійним тилом завжди був чоловік, який мене розумів і в усьому допомагав. — Щоб бути на сьомому небі, що вам потрібно? — На кілька днів вирватись з повсякдення до мами на берег Азовського моря або до свекрухи, яка стала другою мамою. У їхніх мудрих порадах черпаю силу і наснагу для душі. Алла ЛІСОВА.
