ЄВАНГЕЛІЄ, НА ЯКОМУ ПРИСЯГАТИМЕ ВІКТОР ЮЩЕНКО

його тримав у руках гетьман Іван Мазепа

“Урочисто присягаю народові України...”. Цими словами розпочинається урочиста церемонія прийняття присяги новообраним Президентом. Водночас це і посвячення в Президенти України, бо клятву свою Президент складає на Конституції України і на Пересопницькому Євангелії. А як виникла в нашій державі ця славна традиція?
Народний депутат України, академік НАН України, наш земляк Микола Жулинський сьогодні погодився розповісти як про її народження, так і про становлення.
- У перших числах грудня 1991 року, ввечері, — розповів Микола Григорович,— мені зателефонував народний депутат України, поет Роман Лубківський і схвильованим голосом запитав: “Миколо! Що Ви порадите? Леонід Кравчук має п’ятого грудня присягати як Президент України! І що, на брежнєвській Конституції буде це робити? Як бути?”.
Я тоді порадив взяти у Центральній науковій бібліотеці Академії наук України одну із найбільших святинь нашого народу — Пересопницьке Євангеліє. Народні депутати України, поети Роман Лубківський і Дмитро Павличко привезли цю видатну пам’ятку української культури та історії до Верховної Ради України, і на ній Президент України, вперше в історії України, всенародно обраний 1 грудня 1991 року, присягнув на вірність українському народові.
- На чому грунтувалася ваша порада?
- Відомий атеїст, недавній високий компартійний функціонер не міг присягати, як, скажімо, президенти США, на родинній Біблії, та й невідомо, чи зберігалася в родині Леоніда Кравчука така сімейна реліквія. Я вважав, що певною мірою було б символічним, якби саме на Пересопницькому Євангелії присягали українські президенти, бо ця українська першокнига засвідчувала поривання нашого народу читати Святе Письмо рідною мовою.
Те, що зробили пересопницький архімандрит Григорій і переписувач книг Михайло Васильович із Сенока, можна назвати духовним подвигом. Саме ці двоє мужніх, духовно сильних людей протягом п’яти років і кількох днів (1556-1561 рр.) й творили живою мовою, максимально наближеною до розмовної української мови XVI століття, цю рукописну, майстерно орнаментовану рослинними, передусім, формами книгу. Треба підкреслити, що тогочасна Україна була органічною частиною Європи, реформаторські настрої і процеси захоплювали багатьох культурних діячів Волині, Галичини, Центральної України, і коли Мартін Лютер переклав Біблію німецькою народною мовою, Франціск Скорина — білоруською, то, очевидно, і в Україні замірилися головну частину Нового Завіту — Святе Письмо - дати своєму народові його рідною мовою.
- Можливо, одним з факторів, які вплинули на вибір, стала та обставина, що Леонід Макарович народився неподалік цього історичного місця?
- Звісно, не визначальним, але суттєвим фактором в обранні саме Пересопницького Євангелія для присяги Президентом України було те, що Леонід Кравчук з’явився на світ Божий в селі Хитин, неподалік від Пересопниці —давньоруського міста на правому березі невеличкої річечки Струбли, яке згадується в рукописах з 1149 року. У ХII—ХIII століттях Пересопниця була столицею удільного князівства і, водночас, воротами до Європи.
Історична і культурно-мистецька цінність цієї рукописної пам’ятки надзвичайна. Тримав Пересопницьке Євангеліє у своїх руках гетьман Іван Мазепа, який звів у місті Переяславі Вознесенський монастир і кафедральний собор, куди під опіку Захарія Корниловича і передав гетьман Пересопницьке Євангеліє. Там, у Вознесенському монастирі, а саме в бібліотеці Переяславської духовної семінарії, знайшов цю славетну рукописну книгу знаний українець, учений-славіст Осип Бодянський.
- Однак це Євангеліє за історію свого існування не один рік перебувало за межами нашої країни.
- Дійсно, згодом Пересопницьке Євангеліє перейде до Полтави, опиниться в Санкт-Петербурзі та лише у 1887 році повернеться в Україну — до бібліотеки Переяславської духовної семінарії. Пережило рукописне Святе Письмо Другу світову війну, евакуацію, перебувало у фондах музею-заповідника Києво-Печерської лаври, і лише завдяки професору Київського університету Сергію Маслову Пересопницьке Євангеліє стає цікавим об’єктом наукового вивчення і переходить до відділу рукописів нинішньої Національної бібліотеки імені Володимира Вернадського НАН України.
- І ось уже на Пересопницькому Євангелії поклянеться на вірність народові України Віктор Ющенко. Що означає ця урочиста мить для самого Президента і для усього нашого народу? Який зміст укладали в це слово наші предки і що розуміють під цим словом наші сучасники?
- Дочка київського князя Ярослава Мудрого Анна поклялася на вірність французькому народові на українському Євангелії, привезеному з Києва. У Рейнському соборі 19 травня 1051 року архієпископ Франції Гі де Шатійон привів до присяги на українському Євангелії майбутню королеву Франції. Зауважте, що ніхто не ставив під сумнів святість цієї духовної скарбниці нашого народу!
Тому не випадково на Євангелії присягаються на вірність Україні і українському народові президенти незалежної України. Мені б хотілося сказати: не лише присягаються, а посвячуються, адже в переносному значенні слово “посвячення” означає “звеличувати”, “підносити”, “надавати кому-небудь певного звання”, урочисто відзначати початок чогось особливого, значимого в житті того, кого освячують на якусь велику, історично відповідальну справу, і народу, який звеличує когось цим посвяченням в ім’я загального добра, нації, держави.
- Водночас це слово близьке за значенням до слів: “самозречення”, “пожертва”. Чи не так?
- Хіба посвячення в Президенти не передбачає певного самозречення, а то й самопожертви в ім’я благополуччя і щастя свого народу, який обрав одного з мільйонів на цю найвищу в державі посаду і цим самим зобов’язав його на чесне, до повної самовіддачі служіння нації? Посвячення — це урочиста процедура вступу на посаду глави держави. Традиційно цей урочистий акт називають словом інавгурація (від латинського “інаугуро” — “посвячую”).
Нинішня інавгурація Віктора Ющенка відзначатиметься особливим церемоніалом. Крім офіційної урочистої процедури у Верховній Раді України, де Віктор Ющенко складатиме на Конституції України і Пересопницькому Євангелії урочисту присягу на вірність народові України, відбудеться ще одна - неофіційна, але надзвичайно хвилююча інавгурація - на Майдані Незалежності перед українським народом, який уособлюватимуть передусім творці, учасники історичної Помаранчевої революції.
Можливо, Президент України матиме благословення православних ієрархів України в соборі Святої Софії. Правда, лише в таких країнах, як Ірландія, Італія і Греція, де існує державна релігія, до церемонії інавгурації додається цілування хреста або Біблії. Віктор Ющенко як віруюча людина, християнин, не сумніваюся, поцілує національну святиню — Пересопницьке Євангеліє — в надії, що Бог допоможе йому оберігати і захищати Конституцію України, права, і свободи людини і громадянина України.
Тож нехай допомагає народному Президентові України Бог і люди!
Інтерв’ю взяв Володимир ДАНИЛЮК.