Про навчання разом із Віктором Ющенком згадує його однокурсниця лучанка Cвітлана Олійник...
У січні 2004-го жінчина подруга запросила нас на ювілей. На жаль, у зазначений день я відбув у термінове відрядження. Коли ж нарешті прийшов у кафе, гості вже розходилися. - Гайда до мене, - запропонувала іменинниця, - поп’ємо кави, поговоримо. Дружню розмову продовжили вже на квартирі іменинниці.За столом, як ведеться тепер у нас, українців, вели мову про політику, ймовірних претендентів на президентський пост. З-поміж всіх, звичайно, виділили Віктора Ющенка. Дискусія розгорялась. У ситуацію втрутилася сусідка іменинниці Світлана Шмігель. - Віктор Андрійович — людина цілеспрямована і наполеглива, - заперечила вона критикам. – Треба його знати, щоб у чомусь звинувачувати. - А чому так розписуєшся за Ющенка? – поцікавилися за столом. - Ми з Віктором п’ять років вчилися у паралельних групах в Тернопільському фінансово-економічному інституті, - відповіла Світлана. –У нас часто були спільні лекції, разом здавали іспити і відпочивали. А студентське життя відкрите: відразу бачиш, хто чого вартує і хто чим дихає. - Ти, Світлано, часом, не як ті учасники суботника, що колись несли разом з Леніним колоду? Кажуть, таких згодом зголосилося більше трьох тисяч, – пожартував хтось. - Зараз я вам покажу наш випускний альбом, - ображено мовила жінка і зникла за дверима. За кілька хвилин Світлана знову сиділа за столом, тримаючи в руках масивний фотоальбом, з тиснутим на ньому бронзою написом “Тернопільський фінансово-економічний інститут. Випуск планово-економічного факультету 1970-1975. Плановик-економіст Олійник С.Л.”. - Бачите, ось я, а це - Віктор Ющенко. Моє прізвище тоді було Олійник. А тут, на останній сторінці, наші адреси. Моя колишня — в селищі Сенкевичівка Горохівського району і Віктора – село Хоружівка Недригайлівського району Сумської області. Альбом пішов по руках. - Світлано Леонідівно, беру у вас слово: відразу після обрання Віктора Ющенка Президентом України даєте мені ексклюзивне інтерв’ю, - прошу героїню застілля. - Тільки тобі, Миколо, - віджартовується Світлана. – Але не будемо випереджати подій. І ось так званий час ікс настав. Переживши гіркоту масових фальсифікацій та принижень виборців існуючим владним режимом, відборовши на майданах своє право на вільне самовизначення, ми, нарешті, маємо всенародно обраного Президента Віктора Ющенка. Відразу після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів виборів телефоную Світлані Шмігель. - Світлано, з перемогою! Пам’ятаєш нашу угоду? Тож коли зустрічаємося? - Хоч зараз. Але краще приходь завтра до мене на роботу. Там і поговоримо. Закрите акціонерне товариство “Волинський ремонтно-монтажний комбінат”, де Світлана Шмігель працює провідним економістом, розташований на північній околиці Луцька. - Віктор Ющенко і тоді вирізнявся серед студентів, - Світлана Леонідівна знову розкриває вже знайомий мені альбом. – Міцної статури, з пишним чубом, виразними карими очима, вольовим підборіддям він привертав увагу багатьох. Завжди чисто виголений, в бездоганно білій сорочці і чорній краватці, Ющенко не був схожим на хлопця із глухого села. Відзначався активністю в громадській роботі. Напевно, саме тоді вперше пізнав її смак. Жив скромно. Та й що тоді міг дозволити собі селянський син. Ніяких штовхачів у житті не мав, всього досягав своєю наполегливістю і старанністю. А ще запам’яталась його безмежна доброта і щирість до друзів. Він ніколи нікого не образив і не принизив. Таким, як бачу з телепередач, залишився і зараз. Це, напевно, саме той випадок, коли доброта порятує світ. А щодо сили волі… Подивіться, як він мужньо витримує свою страшну хворобу. Йому, що завжди так ретельно стежив за своєю зовнішністю, чоловіку-красеню, нелегко миритися із своїм нинішнім виглядом. Але не здався, не скомплексував, не заховався у тінь, а мужньо відстоював довірену йому українською громадою честь представляти нашу націю, бути її символом і честю. Сподіваюся, що Віктор Андрійович виправдає нашу довіру. - Світлано Леонідівно, ви вже привітали свого однокурсника з обранням його Президентом України? - Із задоволенням зробила б це. Однак розумію, що зараз у Віктора Ющенка чимало клопотів, що часу в нього обмаль. Тому сподіваюся, що зможу зробити це під час традиційної зустрічі випусників нашого інституту. Адже цього року виповнюється тридцять років, як ми отримали дипломи про вищу освіту. Ось тоді ми, друзі-однокурсники, разом побажаємо Віктору Ющенку успіхів на найвищій в Україні посаді. Заочно ж зичу Віктору Андрійовичу якнайшвидшого виздоровлення, взаєморозуміння і підтримки в його команді, успіхів у подоланні всіх негараздів, до яких привела наш народ колишня корумпована влада. Я і моя сім’я віримо в нього. Тричі підтвердили це на виборчій дільниці, а чоловік Олександр – ще й поїздкою на майдан Незалежності в Києві. Микола ЯКИМЕНКО.
