Не захотів бути Шумахером, і підкорив світ грою на тромбоні - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.91 € 33.15
Не захотів бути Шумахером, і підкорив світ грою на тромбоні

Волинь-нова

Не захотів бути Шумахером, і підкорив світ грою на тромбоні

У сім'ї Тітяєвих – усі музиканти: мама, тато і двоє синів

Тромбон – то музичний інструмент із мідних духових. Найпопулярніший у джазі, але не тільки. Класика теж чудово йому пасує. Готує професіоналів-тромбоністів викладач Волинського коледжу культури і мистецтв ім. І. Стравінського Андрій Тітяєв. Днями кращі його учні завітали в музичну школу №1 ім. Ф. Шопена зі справжнім різдвяним концертом. Лунали твори світових композиторів у виконанні студентів Вадима Прокопчука, Адріана Шейка (концертмейстр – Валентина Зубчик). Сьогодні вже й не уявити Різдва без пісні американського композитора Джеймса П'єрпонта «Jingle Bells», написаної аж 160 років тому, та з кожним роком все більш відомої й популярної. Її виконав наймолодший учасник Микола Мартинюк.

 

А яке ж Новоріччя без сюрпризів? І на концерт прибув колишній учень, талановитий музикант, а за версією Всесвітньої тромбонової асоціації ще й найкращий альтовий та теноровий тромбоніст світу 2017 року – 18-річний Павло Тітяєв, син та учень пана Андрія. Він заграв «Ноктюрн» німецького композитора Франца Штрауса, композицію Франсуа Рабе «Баста», пробігши у шапочці Санти через усю залу, як це бачив на світових сценах. Адже Павло – лауреат міжнародних конкурсів у Чехії, Гданську, Італії. Більше того – Всесвітня асоціація тромбоністів, яка налічує десятки тисяч професіоналів, відібрала Павла у трійку фіналістів, а влітку він літав на фінал в Лос-Анджелес, і переміг аж у двох конкурсах, змагаючись з дорослими музикантами. У нагороду отримав два тромбони.

Всесвітня асоціація тромбоністів, яка налічує десятки тисяч професіоналів, відібрала Павла у трійку фіналістів, а влітку він літав на фінал в Лос-Анджелесі, і переміг аж у двох конкурсах, змагаючись з дорослими музикантами.

У Польщі, розповідає Павло, різдвяними днями тромбони звучать просто на вулиці та надають атмосфері свята особливої урочистості. Зараз він навчається на другому курсі музичної академії польського міста Катовіце. Павло з родини музикантів. Тато Андрій викладає клас тромбона у Волинському коледжі культури і мистецтв ім. І. Стравінського, мама Тетяна – навчає гри на віолончелі у музичній школі №1 ім. Ф. Шопена та грає в камерному окрестрі «Кантабіле», а старший брат Петро – професійний скрипаль, буває з концертами у різних країнах світу, цього разу – в Японії. Ймовірно, саме приклад старшого брата і заохочував Павла. Батьки ж, як могли, відволікали його від музики, мовляв, досить вже нам тих музикантів - і віддали сина в школу автомобільного спорту – картингу. Павло дарма там не їздив, а привозив перемоги, був переможцем всеукраїнських змагань з картингу 2011-2012 років, займався до 9-го класу. То чому ж покинув спорт?

 

– Так, були успіхи в автомобільному спорті, але великого бажання цим займатися у мене не було. Здавалося це дитячим. А від музики батьки відбивали, то ж я взяв сам і спробув.Мама й тато переконували, що це нелегко – потрібно щодня займатися по кілька годин, бо ж або ти будеш справжнім музикантом, або зовсім не будь ним. Я почав грати на тромбоні аж у 13 років, бо прийшов до цього свідомо, – розповідає юний музикант. – Коли тато побачив мене з тромбоном, була серйозна розмова. Він намагався зрозуміти мої наміри. А мені насправді подобалося. Спочатку я рік займався з татом, потім екстерном закінчив музичну школу, вступив в училище — і знову потрапив у клас до тата, –  усміхається Павло. – Якось поїхав на конкурс у Польщу, там познайомився зі своїм майбутнім викладачем. Він підійшов і запропонував вступати в музичну академію в Катовіце. Тепер я на другому курсі. Приїжджаю на зимові та літні канікули, і завжди хочеться зробити друзям музичний подарунок, на разі – різдвяний.

І як навчання в Польщі?

– Це інший світ. Особливо мене вразив сам навчальний заклад, там працює багато музикантів світового рівня. Дивлячись на них, не можна зупинятися. На Різдво ми хором із десяти тромбоністів виконували колядки на площі перед навчальним закладом. Там таке поширено. Збираються масово люди і слухають, ми ж граємо для забави, а не для заробітку.

Не хочеться такі цікаві ідеї перенести в Україну і пограти на Театральній площі за просто так?

– Чого ж? Можна. А ще мрію твори світової класики, які ніколи ще не виконувалися на тромбоні, грати в новій сучасній подачі. Сьогодні тут звучав «Ноктюрн» Йогана Штрауса, який я адаптував до тромбона.

Розкажи про історію самого інструмента, адже він такий давній. А Різдво в Європі без тромбона, мабуть, те ж, що у нас без колядок?

– Так, тромбон бере початок ще з XV століття. Спочатку це були труби, потім до них додали таку деталь, яка рухається, щоб змінювати діапазон звуків. З того часу інструмент мало змінився, це майже його первинна форма. Не відомо, хто винайшов тромбон, але в давнину він часто звучав в церквах, бо його звук дуже подібний до людського голосу і наче подвоює звучання.

Здається, треба мати силу, щоб довго та потужно дути в трубу?

– Це хибна думка, дути треба не сильно, а правильно.

А що люблять слухати на тромбоні дівчата?

– Джазові композиції, тато мій теж виконував джаз, мені ж більше до смаку класика.

Що ж, Павле, бажаємо світових успіхів і чекаємо з новими концертами у рідному Луцьку!