АЖІОТАЖ НАВКОЛО МОЛОКА

Чи виграє селянин від нездорової конкуренції між переробниками?
ЩО ОТРИМУЄ ВИРОБНИК?
Якщо на перше січня 1990 року у господарствах Іваничівського району налічувалось 10150 корів, то зараз дійне стадо усіх агроформувань — лише 1660 голів. Скорочується поголів’я корів і в індивідуальних господарствах. І одна з причин — низькі ціни на продукцію тваринництва, зокрема на молоко, які не покривають затрат на його виробництво. При тому, як правило, переробники живуть досить-таки непогано. Бо поки що вони формують політику, не враховуючи інтересів виробника.
В останні тижні у селах району розгорілась нездорова конкуренція між двома підприємствами, які співпрацюють з місцевими виробниками молока. ВАТ “Ковельмолоко”, що випускає продукцію під торговою маркою “КОМО”, почало скуповувати молоко у зоні нововолинських переробників. Селян це трохи спантеличило. Вони вже навчені гірким досвідом: почнуть співпрацювати з підприємством-переробником, який попервах заманить обіцянками, ніби маковим калачем, а потім різко знижує закупівельну ціну.
Цінова вакханалія всім набридла. У Колоні, наприклад, протягом листопада-грудня, коли багато корів пішло вже у запуск, мали можливість продати молоко на Володимир-Волинський комбінат молокопродуктів, власником якого є ВАТ “Ковельмолоко” за ціною не вищою 85 копійок. Починаючи з другого січня цього року, їм було запропоновано одну гривню. Потім все змінювалось, як у веселому мультфільмі: нововолинські і володимир-волинські переробники, борючись за виробника, почергово збільшували ціну за літр молока. На 9 лютого конкуренти нововолинців змогли виставити ціну 1.40 копійок, обігнавши їх на 10 копійок. “Так може дійти і до п’яти гривень, — жартував господар-індивідуальник Леонід Кондратюк. — А що далі?”.
Така ж гонитва наввипередки спостерігалась і в Риковичах, де ковельчани запропонували вищу ціну: 1.10 грн. за літр, потім “скинули” до 0,80 копійок, а згодом дали по 1.20 і вище. Здавалося б, селянам вигідно. Воно б то нічого, казали люди, якби ми не знали, що ті ж самі переробники у своєму рідному і сусідньому районах купують молоко за значно нижчою ціною. Нема гарантії, що нас не “кинуть”.
Заготівельники, які працюють у тамтешніх селах, обдумують пропозиції “гінців”. Бо не дуже вже й вірять обіцяльникам, які кажуть одне, а згодом на ділі часто демонструють інше. Більшість з них — а це сорок чоловік — вже звикли до умов Нововолинського молокозаводу. Торік для цього підприємства вони зібрали у населення 6572 тонни сировини. Фактично на цьому підприємстві вони трудовлаштовані, мають усі соціальні гарантії.
Своїми думками з приводу ситуації на ринку молочної продукції поділились керівники сільськогосподарських підприємств, у яких не занедбане тваринництво.
— Маємо у господарстві 595 корів, які нам дають можливість зараз продавати по 4,5 тонни молока щоденно, — мовив Володимир Шкарадюк, голова СВК “Вільна Україна”, яке на
сьогодні виробляє половину усієї кількості молока району. — Раніше продавали у Володимир-Волинський в основному. ВАТ “Ковельмолоко” виділило нам чотири холодильники, і ми в певній мірі були зобов’язані цьому підприємству. Дружні стосунки склались тепер з нововолинцями. Взагалі, вважаю, добре, що є можливість вибирати. Якби ще лиш з нами більше рахувались...
Керівник СВК “Перемога”, депутат обласної ради Віктор Гурський був дещо локанічнішим:
— Півтори тонни молока продаємо в день. За якою ціною — комерційна таємниця. Але однозначно, що вона, при нинішній дороговизні на пальне і техніку, не може влаштувати. Але куди діватись — як-не-як, “жива” копійка.
— Здаємо тим, хто пропонує більше. У даний час — володимир-волинцям, — каже заступник голови СВК “Вітчизна” Микола Істомін. — Хоч і це — мізер. Посудіть самі. Щоденна виручка від проданих 700 літрів молока у день дає змогу закупити 300 літрів солярки. А це — один день роботи в полі одного трактора.
НА РИНКУ — ДВОМ ПІДПРИЄМСТВАМ ТІСНО?
У той же час працівники ТзОВ “Нововолинськмолокозавод” забили тривогу. Вони стурбовані нездоровою конкуренцією зі сторони ВАТ “Ковельмолоко”. Аби не втратити постачальників сировини і не допустити зупинки заводу, ТзОВ “Нововолинськмолокозавод” змушене підняти закупівельну ціну до 1.50 грн. за кілограм. А це, як там кажуть, ні до чого доброго не приведе, бо потягне за собою підвищення реалізаційних цін на готову продукцію.
Про ситуацію, що склалася, керівники заводу поінформували новопризначеного голову облдержадміністрації Володимира Бондара. За словами генерального директора ТзОВ “Нововолинськмолокозавод” Степана Гречківського поставлена до відома Українська спілка промисловці і підприємців. Аналогічний документ підготував і надіслав народному депутату Сергію Слабенку нововолинський міський голова Віктор Сапожніков, до якого заводчани звернулися теж за допомогою.
Минуло п’ять років, як нововолинські молокопереробники, отримавши “спадщину” з мільйонними боргами від попередніх власників, взялись відвойовувати втрачений авторитет. У 2004 році ТзОВ “Нововолинськмолокозавод” стало фіналістом регіонального конкурсу “Кращі товари Волині” у номінації “Продовольчі товари”, а також визнане кращим платником податку. На молокозаводі у шахтарському місті працює 140 чоловік, і для Нововолинська це теж важливо.
Закони ринку, безумовно, диктують свої умови. Але чому, здавалось би, має бути тісно двом підприємствам? Нововолинці порівняно з ковельчанами переробляють мізерію і їм важко дається конкуренція, тим більше в умовах частої зміни цін.
ДЕРЖАВА МАЄ СКАЗАТИ СВОЄ СЛОВО
У такій ситуації, на перший погляд, товаровиробника повинні, образно кажучи, носити на руках. А що ж маємо? Як довелось почути у господарствах, досі “гінці” від переробників приїжджали і могли диктувати будь-які умови. Справа ускладнювалась тим, що нерідко селяни, не маючи вільної копійки, влазили у позички до переробників, які ставали їхніми неофіційними кредиторами. А потім останні чинили, як їм вигідно.
— Фактично гарантій ніяких сільгосппідприємства не мають. Договори укладаються на квартал у кращому випадку, а переважно — на місяць. І що цікаво, у графі, де ціна, пишуть — “договірна”, — каже головний зоотехнік управління сільського господарства Іваничівської райдержадміністрації Людмила Куницька. — Є спеціальна комісія при райдержадміністрації, на якій не раз порушували ці болючі для селян питання. Але оскільки вона не наділена повноваженнями впливу на керівників переробних підприємств, то й її засідання носили формальний характер.
— У такій ситуації монополія є просто небезпечною, — підкреслив інспектор якості і формувань ресурсів сільськогосподарської продукції згаданого управління Олексій Бондар.
У ситуації з цінами на молоко своє вагоме слово повинна сказати держава. Виробляючи тваринницьку продукцію, селянин повинен знати наперед, скільки, за якою ціною, залежно від якості продукції, він може продати того ж таки молока. Тоді перетягування цінового каната між переробниками, від чого селянину вигоди мало, втратить усілякий сенс.
Алла ЛІСОВА.