`ВОЛИНЬ` АНДРІЙ ПОЧАВ ЧИТАТИ НА АЛЯСЦІ

Популярним в американському місті Фербенкс, що аж на Алясці, 28-річного волинянина Андрія Бояра зробили його вміння майстерно плести з берести і помаранчева революція

СЛІДАМИ ПРЕЗИДЕНТА ГРУЗІЇ
Познайомились ми з Андрієм кілька місяців тому через інтернет-сайт нашої ж газети. „Аляска також читає „Волинь”. Тримайтесь! Добро переможе”, — з’явився підбадьорливий відгук на сайті „Волині” після того, як деяким політичним силам захотілось закрити „Волинь” за вільнодумство на час виборів. За нас вболівали в усьому світі! Ми подякували Андрієві за підтримку і домовились, що після його повернення додому зустрінемось і він розповість нам про свої аляскінські пригоди і про те, що, власне, закинуло його аж на край світу. Повернення відбулось місяць тому, а розмова — цими днями.
— Коли їхав на Аляску, то збирався, як в якийсь Сибір, — посміхається Андрій. — На Алясці ж лише за особливі умови проживання усім місцевим мешканцям доплачують по тисячі доларів на рік. Півроку у холодну пору весь громадський транспорт там — безкоштовний. А я жив у місті Фербенкс, величиною з наш Ковель, яке розташоване майже на полярному колі! Бувають температури до 55 градусів морозу. Але я дуже задоволений, що провів на Алясці два роки і, зізнатись, почував себе там, як риба у воді.
В США Андрій Бояр поїхав по програмі обміну студентів, яку фінансує уряд США спеціально для країн колишнього СРСР (Андрій закінчив факультет міжнародних відносин ВДУ, там і працює викладачем). За цією ж програмою, до речі, в Америці колись навчався і президент Грузії Михаїл Саакашвілі. Не усі, звісно, стають президентами після стажування в США, але повернувся Андрій додому із твердою думкою: радити своїм студентам брати активну участь у відборах для різноманітних програм обміну, навіть якщо їм випаде, як йому, їхати на американську Північ до ведмедів. Крім навчання і удосконалення знання мови, це — нові друзі і навіть „нове сприйняття світу”. Ну й, ясна річ, долар якийсь можна зекономити, а то й заробити.
В АМЕРИЦІ ЗАРОБИТИ МОЖНА І НА... ПОСТОЛАХ
— Я два літа проходив інтернатуру в науковій організації „Американська рада тайгових лісів”. Основним моїм завданням була наукова діяльність, пов’язана з екологією, — розповідає Андрій. — Але туди приїхав професор з Міннесоти, колишній лісник, і показав, як плести з берести. А я ще на Волині трохи мав досвід плетіння з берести, і серйозно займався лозоплетінням. Я ж родом з села, народився в Овлочині Турійського району і до плетіння завжди лежала душа. Я став пробувати плести з берести і в мене почало виходити. На Алясці береза відрізняється від нашої — гладенький стовбур, кора гарно дереться і розщеплюється на смужки. Місцеві індіанці роблять просто: беруть шматок берести, складають у „кошичок”, зшивають і все. А я плів так званим російським або скандинавським способом. А це нове для них, тому було дуже популярним. Виплітати можна що завгодно — від кошиків до постолів. Словом, закінчилось все тим, що поряд із науковою діяльністю я мусив знаходити час на навчання американців плетінню. Від бажаючих не було відбою. Для цього я набирав групи людей, усього навчив понад сто чоловік!
Навчав волинянин аляскінців не безкоштовно, але справа в тому, що виручені гроші йшли не йому в кишеню, а для організації, в якій він працював. Андрієві не можна було працювати, бо він отримував стипендію. Але вихід знайшовся. Андрій разом з професором-ентузіастом з Міннесоти став продавати свої вироби на... місцевому ринку і через інтернет! Скоро майстровитого науковця з України вже стали впізнавати на вулиці. А з початком помаранчевої революції популярності і поваги ще додалось. Тільки й встигай відповідати на численні запитання друзів та знайомих (і не тільки), що, як і до чого. Приємно, що одним з основних сайтів, з яких Андрій черпав інформацію, він називає www.volyn.com.ua — сайт нашої газети, з яким познайомився вже в Америці.
— Через помаранчеву революцію американці практично відкрили для себе Україну, — каже наш співрозмовник. — Вони були і здивовані, і захоплені, що є нація, яка так наполегливо відстоює своє право на демократію. Тепер вже точно українців не будуть плутати з „раша”, як це було раніше. Був період, коли кілька днів навіть місцеві газети виходили з великими статтями на перших сторінках про події в Україні. Я розповідав, що мій рідний брат п’ять днів провів на Майдані, що двоюрідні брати економили стипендію, щоб бути спостерігачами на Сході, і що це все з власної волі. Мені тиснули руку, бажали успіхів. Навіть коли на митниці, вже дорогою додому, дізнались, що я українець, то зразу стали посміхатись і підтримувати.
СИНА ВПЕРШЕ ПОБАЧИВ, КОЛИ ЙОМУ БУЛО МАЙЖЕ ДВА РОКИ
А поспішати додому в Андрія була ще одна важлива причина. Там на нього чекала дружина Оля і син Андрій, якому був уже 21 місяць, і якого Андрій... мав побачити вперше у своєму житті.
— Не передати, що в мене робилось на душі, коли я вперше обійняв свого сина!.. — не стримує почуттів Андрій.
Він одружився за п’ять місяців перед поїздкою в США і син народився, коли він вже був на Алясці. Але „великого” Андрія-тата „маленький” Андрій-син упізнав, коли вони зустрілись! Бо знав батька по фотографіях, знав по голосу з телефону...
Коли сину виповнився рік, американські друзі влаштували Андрієві приємний сюрприз: принесли великий торт у жовто-блакитних кольорах і з написом українською мовою: „З днем народження!”. Це було ще задовго до помаранчевої революції, і волинянин не міг стримати сліз від такої уваги.
Взагалі, Андрій настільки здружився з американцями, що вже цього року чекає їх у гості. Риболовля і збирання грибів — улюблений відпочинок для Андрія. А на Алясці і рибою, і грибами — „кишить”. От тільки грибів там ніхто ... не збирає і не їсть. Тільки шампіньйони з банок. Андрій не раз робив собі свято і вирушав у походи в американський ліс за білими, червоноголовцями і сироїжками, які на Алясці теж ростуть, а потім влаштовував вже для американців вечори української грибної кухні.
— Їм дуже подобались гриби у моєму приготуванні. А тепер спробують ще і наших волинських грибочків. А вони — таки найкращі у світі, — посміхається Андрій.
Олександр ЗГОРАНЕЦЬ.
Василь УЛІЦЬКИЙ.