ЛІСУ ПОТРІБНІ НЕ СПОЖИВАЧІ, А ГОСПОДАРІ

На засіданні прес-клубу в редакції газети “Волинь” обговорювались проблеми волинських лісів (зокрема, тих, що відносяться до державного лісового фонду) в умовах ринкових трансформацій. Гостями журналістів, до речі, не лише нашої газети, а й інших засобів масової інформації, були начальник обласного державного управління лісового господарства, заслужений лісівник України Богдан Колісник, директор Старовижівського держлісгоспу Петро Сахарук, лісничий Ківерцівського лісництва Ківерцівського держлісгоспу Антон Паламарчук. Вони й поінформували про стан лісової галузі області.
Із 700 тисяч гектарів лісів Волині 500 тисяч — під юрисдикцією управління лісового господарства. Лісогосподарська діяльність ведетьсяч в двох напрямках: ефективне використання лісових площ, охорона лісів від браконьєрства, самовільних порубок, а також раціональне використання лісосировинних ресурсів.
В основі роботи волинських лісівників у цьому напрямі такий принцип: скільки зрубали — стільки засадили нових площ. Торік в державному лісовому фонді було заліснено 2606 гектарів, що більше, як намічалось. Але якщо задекларовано, що лісистість Волині буде складати 35 відсотків від загальної території (сьогодні це 32 відсотки), то кожного року треба садити до п’яти тисяч гектарів лісу. Оскільки поки що держава на це не виділяє коштів, то на заліснення має “працювати” нормативна плата за використання недеревної продукції (ягоди, гриби), спрямована на цільовий рахунок.
— І якщо сьогодні лісівників піддають критиці, — сказав Богдан Колісник, — за те, що ми багато рубаємо і вивозимо, то це трохи не так. Нині запас лісового фонду — 84 мільйони кубічних метрів (і це цифра незалежної служби). Ми рубаємо всіма видами рубок лише 600 тисяч кубічних метрів.
Запитання журналістів, які, по суті, і стали основою розмови, засвідчували, що проблеми лісу відомі представникам засобів масової інформації, і вони ними переймаються. Адже ліс — не лише товар (деревина, недеревна продукція), а й легені планети, та краса, без якої важко уявити наш волинський край.
— Якщо в місті викрадають кришки каналізаційних люків, і нічого не можна вдіяти з цим злом, то неважко уявити, що робиться в лісі! Яка тут реальна картина? Наскільки відомо, навіть ті, хто попався на самовільних рубках, дуже рідко несуть покарання і до того ж ліберальне.
— Ми чудово знаємо, що половина жителів області (в усякому разі північні райони) живуть за рахунок лісу, — сказав Богдан Колісник.— Я особисто вважаю, що якби не було приватних пилорам, то не було б стільки і самовільних рубок. А тому не бачу підстав для того, щоб створювати приватні структури для переробки деревини — у нас для цього вистачає виробничих потужностей. Я не хочу сказати, що в самих лісівників нема проблеми з крадіжками деревини. Торік ми звільнили 126 чоловік за різні зловживання. Якщо бачимо людей, які не справляються із своїми обов’язками, то стараємось знайти їм кращу заміну. Але силами лише лісової охорони надзвичайно важко боротись із самовільними рубками.
— Власний кореспондент “Волині” Ярослав Гаврилюк писав торік про приватні пилорами в Камінь-Каширському районі (їх тут понад сто!). Сьогодні і від людей, і на рівні влади можна почути, що нічого не змінилося — стало ще гірше. Що можна зробити в законодавчому плані, аби не сталось, як сумно прогнозують, що через п’ять років лісу в цьому регіоні не буде?
— Був момент, коли мені говорили “не висовуватись”, мовчати. Зараз мовчати не можна, бо через п’ять років ми побачимо, що вже пізно порушувати проблему, — лісу не буде. Звичайно, нам треба позбутись приватних пилорам, які працюють в основному на краденій деревині.
— Податкова адміністрація, як відомо, має свою міліцію. А якби кілька тисяч міліціонерів охороняли ліс?..
— Я це питання порушую вже декілька років. І нам дали одного міліціонера в управління. Тільки коли він бореться з лісопорушниками, то йому кажуть: “Нам не треба лісопорушників — пиши рапорти на лісівників, на начальство і заводь справу. Я вважаю, що лісова міліція потрібна — чоловік 10—12,— для того, щоб працювати разом з лісівниками.
— Ліс — це все-таки товар. Чи є напрацювання щодо продажу лісу за кордон?
— Ліс не просто товар, а дефіцитний товар. Я можу доповісти з повною відповідальністю, що Волинь — єдина область в країні, за межі якої не вивозиться жодного кубометра цінного сортименту деревини в будь-якому вигляді. Ми повністю переробляємо деревину в себе. Згідний, що ще не так, як потрібно. Є певні розробки. Була розмова з польськими інвесторами, які готові вкласти кошти в лісове господарство Волині. Звичайно, підходимо до цього виважено — ми постановили не працювати із зарубіжними споживачами до того часу, поки вони не вклали гроші в економіку Волині. Це, крім того, що інвестор платить за продукцію.
— Зараз можна почути, що ліс всихає, що його нищать хвороби. Наскільки це актуально?
— Найголовніша проблема — всихання лісу від вимокання, оскільки піднявся рівень грунтових вод в поліському регіоні. Зокрема, і на території регіонального ландшафтного парку “Прип’ять — Стохід” спостерігається масове всихання дуба, вільхи. Проблему треба досліджувати з участю екологів, висвітлювати в засобах масової інформації.
Було запитання до начальника обласного управління лісового господарства Богдана Колісника і з приводу того, як працюється лісівникам в режимі обмежень, що розповсюджуються на природно-заповідний фонд. А також журналісти поцікавились, в якій стадії вирішення питання про створення регіонального ландшафтного парку в Ківерцівському районі, яке торік стало предметом дослідження і в нашій газеті. Богдан Іванович розповів, що в держлісфонді заповідано 24 відсотки територій. Це оптимальний варіант для ведення класичного лісового господарства. Тобто, все, що можна було відвести до заповідного фонду, відведено. І при створенні регіонального ландшафтного парку, по суті, нічого не змінилося б, крім вивіски. Керівництво управління лісового господарства готове ініціювати створення в цьому регіоні національного парку, бо “це серйозно, це передбачає державне фінансування”.
І звичайно, журналістам хотілось почути думку з приводу пропозиції Президента України про заборону на десять років полювання.
— Ідея Президента правильна, — сказав Богдан Колісник, — бо зараз нема такої кількості тварин, щоб ми могли полювати, як полювали раніше. Коли при активній нашій роботі згідно з науковими обгрунтуваннями в лісах з’явиться необхідна кількість дичини на тисячу гектарів, то можна відкрити полювання не через десять, а через сім з половиною чи через чотири роки ...
Якщо тихіше стане в лісах, то, може, привільніше почуватимуться зубри, яких налічується нині на Волині до 50 голів. До речі, щодо патріарха лісу, то у керівництва управління лісового господарства така точка зору:
— Питання збереження зубра, на превеликий жаль, лунає тільки в бік лісівників. Воно, я вважаю, масштабніше. Зубр — міграційна тварина. Потрібна кормова база, щоб він тримався певного місця, не потрапляв під поїзди і під... кулі браконьєрів. Потрібна наукова програма, яка б передбачала завезення нових порід. Одне слово, потрібні великі гроші, щоб ми не стали свідками, як зубри повільно вимирають.
Катерина ЗУБЧУК.
Фото Володимира ЛУК’ЯНЧУКА.