ЧИ БЕЗПЕЧНО НА РІВНЕНСЬКІЙ АЕС?

Генеральний директор станції запевняє, що найменша аварійна ситуація не може бути прихована, оскільки за це передбачена відповідальність перед законом
Атомна електростанція в Кузнецовську в грудні цього року відзначатиме двадцятиліття з часу пуску першого енергоблока. А зовсім скоро, у березні, тут прозвітують про те, що станція виробила 250 мільярдів кіловат-годин електроенергії. І свій внесок в цей “ужинок” зробив уже й четвертий енергоблок, який було здано в експлуатацію торік у жовтні. Отож, у керівництва станції були підстави запросити журналістів Рівненської та Волинської областей для розмови, що вже стала традиційною.
Наш візит почався з екскурсії в учбово-тренувальний центр, будівництво якого профінансував департамент енергетики США. Це цілий комплекс, де є можливість готувати персонал, підвищувати його кваліфікацію.
Журналістам була надана можливість на повномасштабному тренажері блока-прототипу № 3 зупинити реактор. Кнопку натиснула журналістка з Волинського телебачення Тетяна Іванська (цей момент зафіксовано на нашому фото). Для журналістів було змодельовано також, уже з участю персоналу, знеструмленння енергоблока у випадку аварійної ситуації. І хоч ми й знали, що це учбова тривога, але коли замиготіли лампочки, задзвеніла сигналізація і оператори почали віддавати суворі команди, то стало якось моторошно.
Від самого персоналу довелось почути, що були випадки, коли навіть “швидку” викликали під час такого тренування, бо комусь ставало погано. Тому-то весь оперативний персонал проходить серйозну психологічну підготовку, перевіряється реакція кожного в екстремальній ситуації. Процес навчання пишеться на відео, щоб згодом можна було, як в авіації з допомогою “чорного ящика”, “розібрати політ”.
Ми були на станції вперше після того, як введено в дію четвертий енергоблок, об який у свій час, образно кажучи, зламано багато списів. Спочатку, коли після чорнобильської катастрофи будівництво цього енергоблока було “заморожено”. Згодом уже тоді, як почалась його добудова, але надто затягнулась в очікуванні фінансової допомоги з-за кордону. Допомога ця так і не надійшла — блок на РАЕС, як і на Хмельницькій АЕС, Україна добудувала самотужки. Наскільки безпечний в експлуатації цей “довгобуд” та інші енергоблоки — про це йшлося вже в інформації керівництва РАЕС, яке зустрілось з журналістами на прес-конференції.
Статистика показує, що кількість порушень зменшується. Якщо з початку діяльності станції їх було двадцять—двадцять п’ять на рік, то в останнє десятиліття — по чотирнадцять— вісімнадцять, а торік — лише чотири. І всі ці чотири події класифікуються рівнем “поза шкалою”, згідно з Міжнародною шкалою оцінки подій з ядерної та радіаційної безпеки INES.
Але, незважаючи на таку благополучну картину, запитання журналістів, зокрема волинських, адресовані генеральному директору РАЕС Миколі Фрідману, стосувались якраз того, наскільки станція безпечна для навколишнього середовища.
— В Луцьку часто можна почути про нібито аварійні ситуації на енергоблоках, а у зв’язку з цим і радіаційні викиди в атмосферу.
— В нас у Кузнецовську — великий базар, на який приїжджають люди із усіх усюд. Там все можна почути. А якщо серйозно про екологічну ситуацію в Кузнецовську, то я скажу так: на станції працює понад тисячу чоловік з Волині, декілька тисяч — з Рівненської області. Тобто люди, які народились на цій землі. Вони, звичайно ж, зацікавлені, щоб на АЕС все було благополучно. Так, у нас бувають інциденти. Але вони без радіоактивних викидів в атмосферу. На станції технологія якоюсь мірою консервативна — щоб не допустити аварій чи найменшого порушення,— спрацьовує автоматична захисна система і зупиняє блок.
— Наскільки доцільне і безпечне продовження термінів експлуатації першого та другого енергоблоків?
— Реактори того типу, які встановлені на нашій станції, працюють ефективно. Мої колеги і закордонні спеціалісти вважають, що термін їх експлуатації можна продовжити. Найголовніше на атомній електростанції — це корпус реактора. Якщо буде доведено, що він надійний і може ще служити, то в цьому випадку ми будемо приймати рішення про продовження ресурсу блоків. Щодо наших першого і другого енергоблоків, то виділяються великі гроші (десятки мільйонів доларів!) для теоретичного обгрунтування та підтвердження їх роботоздатності.
— А яка перспектива Рівненської АЕС? Наскільки відомо, у свій час планувалось будівництво п’ятого енергоблока.
— Відносно перспективи, то в нас готовий майданчик під п’ятий енергоблок. Уже й був виритий котлован, закладено фундамент. Роботи припинились знову ж таки після чорнобильської катастрофи. Наука не стоїть на місці — зараз розробляються нові типи реакторів. Якщо дійде колись до будівництва п’ятого енергоблока, то треба вибрати реактор найнадійніший, безпечний. Україна — велика держава. Електроструму потребується більше на сході, ніж на заході. Щоб будувати у нас, зокрема, потужний енергоблок, треба будувати відразу лінії електропередач, які б з’єднали регіони.
— Народний депутат України, голова Комітету з питань екології та боротьби з наслідками аварії на ЧАЕС висловився за те, що будувати ядерні енергоблоки для України нерентабельно, оскільки ядерне паливо Україна закупляє за кордоном. А утилізувати в Росії відпрацьоване паливо дуже дорого. Що ви скажете з цього приводу?
— Україна — багата ресурсами, в тому числі має й чималі запаси урану, а також цирконію — тобто основних компонентів, які потрібні для виготовлення ядерного пального. Але Україна — без’ядерна держава, тому ми не можемо займатись збагаченням уранової руди. Після певної обробки відправляємо її в Росію. А вже там виготовляють паливну “таблетку”.
Щодо відходів відпрацьованого пального, то ми їх відправляємо в Росію. Хоч це й дорого. А взагалі ці відходи повинні залишатись в Україні, тому що відпрацьоване пальне — невичерпне джерело енергії. Так, воно небезпечне, його потрібно витримати, щоб з часом впала активність, з ним потрібно працювати з дистанційним управлінням, але це — ціла таблиця Менделєєва... Безцінні речовини в майбутньому будуть використовуватись для економіки і зіграють дуже позитивну роль. В нас поки що нема можливості взяти це “добро”.
... Приїзд журналістів на Рівненську АЕС співпав з неординарною подією: сюди прибули в цей день з Києва представники проекту, який визначав десятку подій, що були в минулому році найбільш резонансними. В цю десятку потрапила Рівненська АЕС і була відзначена в номінації “Досягнення року”. Таким досягненням автори проекту вважають введення в експлуатацію четвертого енергоблока. Керівник проекту Алла Мартиненко вручила генеральному директору Миколі Фрідману диплом.
Катерина ЗУБЧУК.