Прийнято вважати, що багаті люди мають більші шанси на довголіття, аніж прості смертні...
Прийнято вважати, що багаті люди мають більші шанси на довголіття, аніж прості смертні. Відомо, що у багатих цивілізованих країнах середня тривалість життя населення майже у два рази вища, ніж у бідних, відсталих. Але парадокс ситуації полягає у тому, що у державах з невисокою середньою тривалістю життя, з переважною більшістю населення за порогом бідності, кількість довгожителів — людей старших 80-літнього віку — нерідко налічується більше, аніж у благополучних країнах. Геронтологія – наука, яка вивчає старіння живих організмів, у тому числі й людини, досі не може дати чітких рекомендацій щодо продовження людського життя. Відомо лише, що на тривалість його впливають два фактори — спадковість і довкілля. Співробітники Інституту геронтології провели дослідження 10883 довгожителів, віком від 90 до 120 років, які проживають в Україні. Дев’яносто відсотків з них — сільські жителі, які все життя тяжко працювали і харчувалися звичайною скромною їжею. Аналогічні дані отримані французькими вченими, які спостерігали у будинках престарілих за людьми, яким за дев’яносто. В основному це теж прості бідові люди. Не слід переоцінювати і значення медичної допомоги. Переважна більшість довгожителів досягли свого поважного віку не завдяки увазі і турботі лікарів, а швидше — навпаки. Дуже часто ці люди жодного разу не звертались до медиків. І відомий кардіохірург Микола Амосов у книзі “Здолай старість” попереджав: “Бійтесь потрапити у полон до лікарів. У кращому випадку вони зуміють продовжити життя на сім—вісім відсотків, що реально означає всього кілька додаткових років”. Жити ж навіть у старості треба повнокровно і у радість.
