Письменник презентував свою книгу в рідному селі на Любомльщині

Народився Василь Трофимук 9 листопада 1954 року в селі Олеск Любомльського району Волинської області, повідомили у Вишнівській ОТГ.

Василь Арсентійович наголошує, що ця книга – це  «дарунок не тільки для тих, хто ще пам’ятає колишні події, а для нас усіх – волинян, щоб знали  своє минуле та імена самовідданих патріотів, для яких і в ті далекі часи Україна була понад усе».

 «Навідуюся сюди щороку, і не тільки у святкові чи поминальні дні. Адже тут моє коріння, тут могили моїх батьків», - каже Василь Арсентійович. Але нинішня зустріч стала особливо хвилюючою, бо відбулася вона з нагоди презентації його книги «Вовчак. Волинська Січ», присвяченої урочищу Вовчак, де зародилась армія нескорених – Українська повстанська армія.

Робота над  цим історико-публіцистичним нарисом тривала майже рік. Автор книги розповів, що збирав спогади старожилів, працював в архівах Києва, Луцька, зустрічався з волинськими краєзнавцями.

Василь Арсентійович наголошує, що ця книга – це  «дарунок не тільки для тих, хто ще пам’ятає колишні події, а для нас усіх – волинян, щоб знали  своє минуле та імена самовідданих патріотів, для яких і в ті далекі часи Україна була понад усе».

На зустріч Василь Трофимук приїхав не один, а з директором історико-культурного комплексу «Вовчак. Волинська Січ» Василем Мазуриком. Хвилюючою була його розповідь про те, який шлях подолано від урочища Вовчак до загальнонаціонального центру патріотичного виховання, одного із форпостів відродження українського духу, утвердження духовної сили нашої Нації та Держави.

Оплесками зустрічали всі присутні в залі  гостей. Учні  виступили із святковим концертом:  читали вірші Василя Трофимука, замітки із його статей, виконували пісні, знайомили присутніх із біографією та професійними заслугами автора. Долучилася до проведення свята і завідувач сільською бібліотекою Лариса Марчук. Виконана нею пісня «Моє село» навіяла спогади  про минулі незабутні  роки. На сам кінець, одинадцятикласники тримали в руках навчальну зброю, привезену В. В. Мазуриком, і вважали себе справжніми захисниками Вітчизни.