ПІДПІЛЬНИЙ АВТОРИНОК ВОЛИНІ

Як «вкидають» автомобілі через кордон
Мешканців нашого регіону вже давно, м’яко кажучи, дратує питання, на які гроші у приміських та курортних зонах будуються фешенебельні котеджі, купуються нові імпортні автомобілі, як вдається нашим чиновникам та професорам за свої досить скромні офіційні заробітки їздити на найліпші світові курорти, ніжитися у власних басейнах, лікуватись за кордоном, здійснювати турне по світу.
Зрозуміло, що все це можливе лише на “додаткові” або тіньові заробітки, скажімо, на хабарі. Але ж і валютні подачки мусять мати якесь конкретне походження, самі гроші з неба не падають. І тут найприбутковіший, підпільний ринок Волині автомобільний.
На сьогоднішній день чинне законодавство України не дозволяє її громадянам законно придбати собі автомобіль, який був у вжитку, за реальну ринкову ціну, яка склалась у країнах Західної Європи. Так, нарахування митних платежів на автомобіль 1999 року випуску об’ємом двигуна 2,8 літра досягає близько 70 тис. грн. Вартість такого автомобіля за кордоном становить близько 10 тисяч доларів. Тобто, згідно з законом, в Україні такий автомобіль коштуватиме вдвічі дорожче.
Митні платежі та корумпованість влади призвели до створення злочинних схем легалізації автотранспорту та нанесення державі величезних збитків. У нас почала діяти схема, яку в народі прозвали «вкидка». Для того, щоб зареєструвати автомобіль, необхідно мати певний перелік необхідних документів, які свідчать про його законне походження та сплату усіх необхідних платежів. Але, як пояснювалось вище, це дуже невигідно, тим більше, що нині ввезення на територію України автомобіля, що перебував в експлуатації більше 5 років, заборонено. Однак на авторинках, в основному, ми бачимо дорогі «Мерседеси», «Ауді», «Фольксвагени» та інші автомобілі виробництва 1991—1998 років.
Як же вони потрапляють на авторинок, скажімо, у Луцьку? Дуже просто. Відповідні особи здійснюють пошук автомобіля за кордоном як по Інтернету, так і через громадян України, які постійно або тимчасово проживають у Європі. Після того, як автотранспортний засіб знайдено, його дані (марка, номер кузова, колір, тип кузова, двигун) передаються в Україну, так званим «рішалам». Ті в свою чергу через корумповані зв’язки в МРЕВ вирішують питання про постановку такого автомобіля на облік без необхідних документів та його обов’язкової присутності в Україні. Співробітники МРЕВ вносять його дані в загальну комп’ютерну базу, після чого видають технічний паспорт.
Техпаспорт разом з номерами везеться за кордон. Номера чіпляються на авто, яке «гонщиком» транспортується в Україну. В прикордонників може виникнути питання, як же автомобіль, який зареєстрований в Україні, ні разу не виїжджав з країни і раптом прямує з Європи. Проте хабар в декілька сотень доларів вирішує цю проблему. Ось і все — авто на базарі, зареєстроване, про що свідчить техпаспорт та номерні знаки, видані співробітниками МРЕВ.
Тепер найцікавіше: які ж заробітки посадовців і які збитки державі? Порахуємо: «вкидка» автомобіля може коштувати від 4 тис. доларів до 8, залежно від марки автомобіля. Вказана сума приблизно ділиться так: четверту частину візьме собі «рішала», 3/4 передасть керівництву ДАІ. Ці гроші в свою чергу поділяться порівну і друга частина буде відправлена на Київ. В державу не йде ні копійки.
Якщо порахувати, що за 2004 рік на Волині таким чином було протиправно зареєстровано близько 3 тис. автомобілів (за скромними підрахунками) і що в середньому розмитнення одного авто мало коштувати 70 тис. грн., то виходить шалена сума збитків —
210 мільйонів грн.
А якщо хтось захоче поцікавитись законністю постановки на облік таких автомобілів, то виявиться, що документи про реєстрацію вилучила прокуратура або інший орган. Спробуйте ознайомитись із вилученими документами і ви почуєте велику кількість юридичних відмовок, які не мають за собою будь-якої підстави. Адже прокуратура вилучала фактично повітря, ніяких документів не було.
Діє ще й інша схема, яку можна назвати «переобладнання». Наприклад, автомобіль БМВ-323, 1983 року випуску (фактично це лише афера з техпаспортом), який зареєстрований на території України, переобладнюється на автомобіль БМВ-750, 2000 року випуску, кузов якого на Україні не зареєстрований. Іноді доходить до абсурду — мотоколяска переобладнується на шикарний «Лексус». Відповідний заклад в Києві дає дозвіл на таке переобладнання, яке коштує близько 400 доларів. Постановка такого переобладнаного автомобіля коштує так само, як «вкидка», однак більше проблем з документами та займає немало часу. Фактично це бюрократичний обіг документів, а автомобіль, як і в першому випадку, чекає постановки на облік та «перегонки» в Україну.
Коментарі, як кажуть, зайві. Висновок напрошується сам по собі: бажання їздити на дорогих іномарках і будувати фешенебельні котеджі у наших правоохоронних чиновників поки що вищі від потреби служити закону. Чи справиться з цим «вкиданням» та “переобладнанням” нова влада, на яку такі великі сподівання?
Сергій НОВАХАТЬКО.