Мешканка Іванич Віра Хом’як майже тридцять років трудилася у райсанепідстанції, була активісткою просвітницького життя. Вийшовши на заслужений відпочинок, членкиня Союзу українок не залишилася осторонь громадських справ...
Мешканка Іванич Віра Хом’як майже тридцять років трудилася у райсанепідстанції, була активісткою просвітницького життя. Вийшовши на заслужений відпочинок, членкиня Союзу українок не залишилася осторонь громадських справ. Вона очолює районний осередок Конгресу українських націоналістів, як учитель християнської етики веде уроки для дітей у недільній духовній школі, бере участь у клубі за інтересами “Надвечір’я”, який 10 років діє при районній бібліотеці. У дні помаранчевої революції Віра Романівна залишалася у гущі доленосних подій. Її вистраждана душевна поезія із книжки “Віра, Надія, Любов”, яку благословило луцьке видавництво “Надстир’я”, зокрема, вірші “Творцю”, “Подай же нам руку свою”, “Ой, нелегко моїй Україні”, “Господь поможе”, звучали на майдані райцентру як молитва за щасливу долю рідної Вітчизни, торжество правди. Щира поетична натура цієї жінки спонукає її подруг, усіх оточуючих творити добро, замислюватися над змістом життя, бути не байдужим до історії роду і народу, повідомляє журналіст В’ячеслав Стрий.
