Із кожної сторінки цього незвичайного альбому віє теплом, любов’ю і ностальгійною пам’яттю...
Із кожної сторінки цього незвичайного альбому віє теплом, любов’ю і ностальгійною пам’яттю. Такого міста, яким постає воно із світлин та малюнків фотолюбителя, кіноаматора й краєзнавця Ірини Левчанівської “Мій кольоровий Луцьк” уже нема, або майже нема. У ті часи, коли Ірина Олександрівна почала займатися фотосправою, кольорового фото ще не було. А їй так хотілося, щоб зроблені нею світлини були кольоровими. І вона спробувала копіювати краєвиди із своїх чорно-білих фотографій кольоровими олівцями. Так з’явилася колекція “Луцьк. Яким я його бачила за 80 років”. Більшість із цих малюнків увійшли в альбом, котрий побачив світ у видавництві “Волинська обласна друкарня” з передмовою мистецтвознавця Олени Романюк та вступним словом автора. Шкода лишень, що наклад видання — всього 200 примірників. І все ж, якщо хочете побачити, як майже століття тому виглядав Луцьк із передмістя Вулька, якою була пристань на Красному біля Чернчицького кладовища, де протікав Великий Глушець, як виглядав будинок, у якому нині медучилище, і ще багато-багато цікавого,— погортайте альбом Ірини Левчанівської “Мій кольоровий Луцьк”,— радить журналістка Валентина Штинько.
