В останні роки ми все частіше кажемо: “І що це твориться на Землі? Там повінь, в іншому регіоні — засуха і згубні пожежі, там, де десятиліттями не бачили снігу, — сніги непрохідні”...
В останні роки ми все частіше кажемо: “І що це твориться на Землі? Там повінь, в іншому регіоні — засуха і згубні пожежі, там, де десятиліттями не бачили снігу, — сніги непрохідні”. Те, що клімат на планеті міняється, вже ні в кого не викликає сумнівів. Це наслідок “парникового ефекту”. “Парниковий ефект” існував на планеті ще до появи людини і сприяв збереженню тепла. Сонце нагріває поверхню Землі, в результаті чого волога випаровується і у вигляді пари піднімається в більш холодні шари атмосфери. Там відбувається процес формування дощових хмар. Таким чином на Землі підтримується вологість, необхідна для росту рослин і життєдіяльності різних організмів. Рослини в свою чергу поглинають вуглекислий газ та інші парникові гази, залишаючи їх стільки, скільки необхідно для підтримання кліматичного балансу. Тобто формування клімату — це результат взаємодії сонячного випромінення, переміщення океанічних течій, росту дерев та інших рослин, а також поєднання газів, що формують атмосферу. І найбільш важливим з них є двоокис вуглецю. Його концентрація в атмосфері збільшується за рахунок діяльності людства — в основному при спалюванні такого палива, як вугілля, нафта, газ. І вже очевидно, що збільшення концентрації двоокису вуглецю та інших газів, наприклад метану і закису азоту, уже призвело до зміни клімату. Вчені передбачили, що в тому випадку, коли викиди двоокису вуглецю будуть залишатися на нинішньому рівні, то до 2100 року його концентрація в атмосфері зросте більш ніж вдвоє, а середня земна температура підвищиться на 1—3,5 градуса за Цельсієм. Таке збільшення може здатися незначним. Проте потрібно врахувати, що воно буде найвище за останніх 10 тисяч літ. Наслідки цього будуть драматичні — втрати врожаю, перенаселеність через міграцію з інших країн, урагани, які руйнують житло, підйом рівня океану, збільшення числа вкрай жарких і вкрай холодних днів... Ще в 1992 році в Ріо-де-Жанейро відбувся світовий самміт з глобальних екологічних проблем. Так з’явилась угода — Конвенція ООН про зміни клімату. Її згодом підписало 165 країн, з числа яких розвинуті країни взяли на себе зобов’язання по зменшенню викидів парникових газів до рівня 1990 року. А в 1997 році в Кіото (Японія) був підписаний Кіотський протокол, документ, згідно з яким промислово розвинуті країни до 2008—2012 року скоротять свої загальні викиди парникових газів мінімум на п’ять відсотків порівняно з 1990 роком. Щодо України, то заступник начальника обласного управління екоресурсів Світлана Якубишена розповіла: — У нас через значний економічний спад протягом останнього десятиліття рівень викидів знизився більш як вдвічі. А наша область не є промисловою, і серед інших регіонів в Україні за загальною кількістю викидів шкідливих речовин в атмосферу знаходиться майже в кінці списку. Серед найбільших джерел забруднення атмосфери на Волині, що вміщують парникові гази, є різного роду котельні та транспорт. Зокрема, серед котелень найбільшу небезпеку створюють ті, що працюють на вугіллі. А викиди від транспорту в області займають основне місце — 70-80 відсотків від загальних викидів. До речі, в Україні частка викидів парникових газів, що припадає на транспорт (це близько 10 відсотків), все ще набагато менша, ніж у розвинутих країнах світу (там цей показник — близько 30 відсотків). Але, незважаючи на такі, здавалося б, обнадійливі показники, наша держава торік у лютому ратифікувала Кіотський протокол і включилась у процес виконання своїх зобов’язань. Мінекоресурсів України поставило за мету перевірити достовірність інвентаризації парникових газів за 1990—2003 роки та визначених обсягів викидів. В державі намічено розробити національну та регіональні програми заходів запобігання змін клімату. Цікавою в цьому зв’язку є позиція неурядових екологічних організацій з питань зміни клімату. Вона полягає в обмеженні участі України у міжнародній торгівлі викидами парникових газів. Мотиви такі: торгівля викидами дасть можливість індустріальним країнам, які є відповідальними за більшу частину викидів парникових газів, виконати свої зобов’язання, не зменшуючи реальної кількості своїх викидів або навіть збільшивши їх за рахунок інших. А це ускладнить шлях до відвернення глобальних змін клімату. Постає питання і про необхідність розробки національної програми щодо збереження лісів та раціонального використання лісових ресурсів. Саме ліси відіграють значну роль у процесах зміни клімату. По-перше, ліс здатний поглинати парникові гази, по-друге, він відіграє важливу функцію у процесах підтримання стабільного гідрологічного балансу. Не випадково у Лісовому кодексі записано, що ліси за своїм значенням виконують переважно екологічну та соціальну функцію — водоохоронну, грунтозахисну, кліматорегулюючу, оздоровчу. І припинення суцільних рубок, впровадження нових технологій лісоведення, збільшення лісистості — все це сприятиме екологічній рівновазі, порушення якої таїть непередбачувані наслідки. Катерина ЗУБЧУК.
