Болюча мить відкриття пам’ятної меморіальної дошки...
На Волині провели урок Пам’яті Героя АТО Романа Луцюка
У світлиці загальноосвітньої школи села Шклинь Горохівського району зібралися учні, вчителі, рідні та близькі, щоб згадати односельчанина, учасника АТО, патріота України
Роман Йосипович Луцюк народився 25 серпня 1976 року. Навчався у Шклинській середній школі, а після її закінчення – у Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Успішно займався спортивною ходьбою. Свого часу працював у муніципальній дружині міста Луцька, згодом був приватним підприємцем. Коли розпочався Євромайдан, з перших днів став його учасником.
Із травня 2014 року Романа зарахували до 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Поблизу міста Щастя боєць був двічі поранений. Після першого поранення, перебуваючи на лікуванні у Луцькому військовому госпіталі, боєць писав:
Тримайтеся, хлопці. Рука заживе –
Вернуся до вас, чекайте мене…
І він повернувся, але, на жаль, ненадовго, бо незабаром був знову поранений. Та цього разу все було багато складніше. Ворожа куля вразила живіт. Опісля – тривале лікування в Києві, згодом – у клініці штату Коннектикут США. Та не судилося. Роман помер. Його похоронили на Алеї почесних поховань Луцького міського кладовища.
Тримайтеся, хлопці. Рука заживе – вернуся до вас, чекайте мене…
Герої вмирають першими. Їх душі на небесах продовжують допомагати нам, щоб рідну землю не плюндрував ворог, щоб на місце полеглих прийшли інші. На заході прозвучали слова вдячності батькам за сина-патріота, який віддав життя за Україну.
– Для всіх нас Роман – це уособлення і приклад любові до людей, любові до рідної землі, мужності і героїзму, витривалості, стійкості, самопожертви. Він один з тих, хто не ховався за спинами інших, хто у важкий для країни час взяв до рук зброю, щоб захистити мирне небо і щасливе своїх донечок, усіх дітей України. Гордимося Ним і низько схиляємо голови перед Його подвигом і мужністю. Вічна йому пам’ять і шана, – розпочала урок Пам’яті директор школи Майя Долонська.
А на екрані одна за одною спливали світлини з шкільного життя, з випускного балу…і коли «вантажем 200» повернувся на рідну шклинську землю. Друзі, односельчани згадували вірного друга, хорошу людину теплими словами.
– Про Романа я можу сказати всі тільки найкращі слова. Він був вірним, надійним другом, як у житті, так і в спорті, – спогадами поділився майстер спорту зі спортивної ходьби, товариш дитинства Леонід Мізернюк.
– Своїми добрими вчинками, зразковою поведінкою та успішним навчанням ми повинні скласти подяку нашому Героєві – Романові, – звернувся до учнів вчитель фізичного виховання та предмета Захисту Вітчизни, депутат районної ради Валерій Лац.
– Він був вірним, надійним другом, як у житті, так і в спорті...
Роман був щасливою людиною, бо дорожив чудовою дружиною Тетяною, яка подарувала йому двох донечок. Любив життя. Захоплювався спортом. Мав добре серце, саме тому і став добровольцем.
Біль родини Луцюків не став байдужим, і для учнів школи. Під час проведення уроку Пам’яті вони читали віршовані рядки, присвячені матерям, дружинам, тим, у кого війна на Сході України забрала рідних людей. Лунали і авторські вірші учениці 8 класу Софії Кузніцової та вчителя української мови та літератури Юлії Крупецької.
«Ой, не вбивайте синів,
Твоїх, земле, синів», – лунав заклик із пісні «Над землею тумани», яку проникливо виконали Аніта Бучман і Альбіна Долонська.
Пам’ять про Героя, Воїна завжди житиме у наших серцях. У школі відкрито пам’ятну меморіальну дошку Романові Луцюкові.
Чомусь берізка голову схилила
І липа віти жалібно сплела.
Зустрілись поглядом – при вході в школу
То – шана хлопцю з нашого села…
… А в нашій школі завжди галасливо,
Шкільна родина квітне і росте,
Що маєм змогу вчитись і творити
Тобі, Романе, дякуєм за те, –
написала Альбіна Долонська.
Після закінчення уроку пам’яті мати, дружина з донькою, вчителі та близькі люди родини Луцюків віддали шану Героєві, відвідавши його могилу на Луцькому міському кладовищі.
Тетяна ГАЛАШЕВСЬКА, заступник директора школи з виховної роботи.
