Чи справді Ісус Христос воскрес із мертвих?

За розповідями найближчих очевидців, Ісус Христос показав свою владу над смертю, воскреснувши через 3 дні після розп’яття і поховання. Саме ця віра у воскресіння дає надію християнам протягом понад 2000 років. Але не всі сподіваються на життя після смерті. Філософ-атеїст Бертран Рассел писав: «Я вважаю, що після смерті моє тіло буде гнити, а від мого «я» нічого не залишиться». Очевидно, Рассел не вірив у слова Ісуса Христа.

Багато скептиків намагалися спростувати воскресіння. Один із них — ​американський науковець Джош Макдауел. Він витратив більше 700 годин на дослідження доказів воскресіння, і зрештою сказав наступне: «Я дійшов висновку, що воскресіння Ісуса Христа — ​найбільш шкідливіший і безсердечний обман, нав’язаний людству, або ж найбільш фантастичний факт за всю його історію».

То чим є Пасха — ​неймовірною подією чи шкід­ливим міфом? Давайте подивимося, що виявили і до яких висновків дійшли ті, хто вивчав це питання. Зауважимо лише, що скептики на відміну від циніків зацікавлені в наданні доказів. Вони застосовують розумні аргументи до всіх без винятку спірних питань, у тому числі до так званих священних корів, якою є релігія. До когорти належав і англійський журналіст Френк Морісон. Вважаючи, що воскресіння було міфом або обманом, він почав досліджувати його з метою спростування. Морісон написав на цю тему цілу книгу, яка стала досить відомою, але з причин, що відрізнялися від початкового задуму. Приступаючи до роботи журналіст вважав, що є лише п’ять правдоподібних пояснень того, що могло статися понад дві тисячі років тому:

1. Ісус Христос насправді не помер на хресті.

2. Воскресіння було змовою.

3. В учнів Христа були галюцинації.

4. Історія про воскресіння — ​легенда.

5. Воскресіння дійсно відбулося.

Не смерть, а втрата свідомості

Морісон казав, що перш ніж узяти на себе роль кримінального слідчого, спочатку треба підтвердити наявність тіла. Адже, зрештою, бувають випадки, про які повідомляють газети, що якийсь «труп» у морзі заворушився і виявився живою людиною. Чи не могло так статися з Ісусом Христом? Дехто висловлює припущення, що він не вмер під час розп’яття, і прохолодне повітря гробниці сприяло його оживленню. Але так званій теорії втрати свідомості суперечать медичні покази. Спис, що пронизав ребра Ісуса, пробив не тільки праву легеню, але й перикардій, серце, гарантуючи смерть. Крім того, підтвердження загибелі можна знайти в істориків–нехристиян, які жили в один час з Ісусом: Лукіана, Йосипа Флавія, Тацита. Це схоже на те, якби ви вирушили в історичний архів і виявили там, що якась солідна газета у першому столітті нашої ери дала головним анонсом статтю, що Ісус був розіп’ятий і помер. Досить переконливий доказ.

Питання порожньої гробниці

Далі Морісон задумався над місцем поховання Ісуса. Гробниця належала члену синедріону (вищого релігійного зібрання) Йосипу Аримафейському. У Стародавній Юдеї такі люди користувалися авторитетом, їх знали всі. В іншому випадку іудейські лідери одразу викрили б цю історію як обман, щоб спростувати воскресіння. Крім того, гробниця Йосипа мала бути відомим місцем, яке неважко відшукати, тому будь–які припущення на зразок «Ісуса загубили на кладовищі» потрібно виключити.

Іудейські священики звинуватили учнів Христа у викраденні його тіла. Але ж гробницю цілодобово охороняли римські воїни з числа досвідчених стражників (від 4 до 12 чоловік)! Як могли такі професіонали допустити зникнення? Прослизнути через варту і відсунути двотонний камінь було практично неможливо. Проте він виявився відсунутим, і тіла в гробниці не було.

Якби його знайшли в іншому місці, воскресіння швидко викрили б як обман. Але історія вперто мовчить про такі свідчення. Тому не маючи ніяких даних про викрадення тіла, при явно порожній гробниці, Морісон прийняв факт зникнення Христа як переконливий.

Пограбування могили

Далі він почав вивчати мотиви вчинків апостолів. Можливо, так зване воскресіння було результатом викрадення тіла із подальшою змовою? Якщо це так, то як пояснити всі описані появи Ісуса після Пасхи? Багато людей вперто вірили в його воскресіння, і коло таких ставало дедалі більшим.

Гробниця була дійсно порожньою. Але учнів Христа, напевно, згуртувала не просто відсутність тіла (як вони могли в це повірити, якби самі викрали його?). Щоб апостоли перестали сумувати, ховатися і почали безстрашно проповідувати, що бачили живого Христа, мало статися щось незвичайне.

Пізніше, за свідченнями очевидців, усі учні бачили Його за різних обставин більше десяти разів. Вони розповідали, що Він показав їм свої руки і ноги, просив доторкнутися. Трапезував з ними і одного разу постав живим перед групою більш ніж 500 послідовників.

Будда мертвий. Мухаммед мертвий. Мойсей мертвий. Конфуцій мертвий. Але Христос живий. Я переконався, що це правда.

Поведінка учнів Христа абсолютно збивала Морісона з пантелику. Той факт, що 11 колишніх боягузів раптом виявилися готовими терпіти приниження, тортури і смерть, однаково заводив у глухий кут. Усі апостоли, крім одного, прийняли мученицьку смерть. Як вони могли піти на страждання за брехню, якщо знали, що самі ж украли його тіло? Звісно, ісламські терористи 11 вересня 2001 року довели, що є люди, готові померти за хибну ідею. І все ж бути готовим піти на муки за відому брехню — це божевілля. Тож поведінка учнів Христа відповідала істинній вірі в те, що їхній учитель живий.

Можливо, це були галюцинації?

Дехто стверджує, що апостоли збожеволіли після розп’яття, і їхнє бажання бачити Христа живим викликало масову маячню. Але психологи кажуть, що галюцинації — індивідуальне явище. За своєю природою вони властиві тільки одній конкретній людині. Групової галюцинації просто не може бути. Два головні лідери ранньої церкви — апостоли Яків та Павло — зустріли воскреслого Ісуса, причому кожен із них не очікував від зустрічі нічого доброго. Особливо Павло, який очолював переслідування християн, і його навернення залишається нез’ясованим, за винятком власного свідчення, що Ісус з’явився йому воскреслим.

Від брехні до легенди

Дехто називає історію про воскресіння легендою, яку започаткували одна людина або кілька, які брехали чи думали, що бачили воскреслого Христа. З часом вона розрослася і була прикрашена. Але теорія має кілька слабких місць:

1. Легенди рідко отримують розвиток, коли є багато живих очевидців, готових їх спростувати. 2. Новини про воскресіння поширилися занадто швидко, чого не буває з легендами. 3. Легенди передаються усно, а не через історичні документи, якими були Євангелія.

Чому християнство перемогло?

Найбільше Морісона спантеличив той факт, що «такий слабенький, незначний рух зміг взяти верх над підступністю іудейських первосвящеників і над могутністю Римa». Чому він переміг, подолавши стільки непереборних перешкод? Журналіст писав: «Протягом двадцяти років твердження цих селян із Галілеї підірвали підвалини іудейської церкви… Менш ніж через п’ятдесят літ ці твердження почали загрожувати існуванню Римської імперії.Чому вони перемогли?»

За всіма правилами, християнство мало б померти біля хреста в той момент, коли учні кинулися рятувати себе. Але апостоли все ж виявилися вірними вченню і заснували зростаючий рух. «Уявіть психологічну абсурдність такої картини, коли купка переляканих боягузів забилася від страху в найдальшу кімнату, а через кілька днів перетворюється на згуртовану групу, якій не страшні ніякі переслідування. І таку величезну переміну намагаються пояснити якоюсь жалюгідною причиною».

Несподіваний висновок

Виключивши легенду, галюцинації, маючи значну кількість очевидців появи Ісуса після смерті і незрозумілу трансформацію тих, хто бачив Його і їхній вплив на світ, Морісон дійшов висновку, що був неправий у своєму запереченні воскресіння Ісуса Христа. І тоді він почав писати іншу книгу під назвою «Хто відсунув камінь?». У передмові до неї зізнався: «По суті це сповідь і особисті переживання людини, яка задумала одне, а зробила зовсім інше. Вивчивши факти, я повірив у те, що раніше заперечував: Ісус насправді воскрес із мертвих. У нього є такі повноваження і така «вірча грамота», яких немає в жодного релігійного лідера. Будда мертвий. Мухаммед мертвий. Мойсей мертвий. Конфуцій мертвий. Але Христос живий. Я переконався, що це правда».

Наталка ЧОВНИК.