Ікони тут виготовлені з пластику, адже під землею – висока вологість і дерево швидко натягує воду.
У катакомбах Одеси діє українська церква
Священник ПЦУ Дмитро Краснобаєв уже понад 10 років проводить богослужіння у храмі, що в каменоломнях Молдаванки
На глибині 15 – 25 метрів під міськими кварталами Одеси у межах вулиць Розумовської, Комітетської, Степової, Мельницької та Балківської розташовані каменоломні. Їх тут – понад три десятки, загальною протяжністю близько 80 км. З’єднані між собою у різний час, утворюють підземний лабіринт, де приховані карстові печери. Із 2013 року тут працює музей «Таємниці підземної Одеси», в якому зібрані артефакти про історію міста та самих катакомб. А з 2015 року священник ПЦУ Дмитро Краснобаєв по кілька разів на місяць проводить тут богослужіння для всіх охочих.
– У 2015 році я вперше прийшов до катакомб на екскурсію. В одному з лабіринтів на стіні побачив намальований образ. Виявилося, що за радянських часів, коли церква потерпала від гонінь, тут молилися. Запропонував керівництву музею відродити церкву і проводити богослужіння. Вони погодилися, – розповів отець Дмитро Краснобаєв кореспонденту «Укрінформу».
Церква облаштована у просторій вирубаній в камені «кімнаті». На стінах – ікони та малюнки, які працівники музею перенесли з різних точок катакомб. Ікони виготовлені з пластику, адже під землею – висока вологість і дерево швидко натягує воду. Дерев’яний тут лиш престол, проте його обробили спеціальними сумішами та натерли воском. Через вологе повітря під землею важко запалити навіть свічки – священник використовує для цього горілку. В облаштуванні інтер’єру додали воєнної тематики – підсвічники зроблені з відстріляних гільз.
В облаштуванні інтер’єру додали воєнної тематики – підсвічники зроблені з відстріляних гільз.
За роки служіння під землею довкола отця Дмитра сформувалася ціла так звана «катакомбна парафія», проте зараз більшість із відвідувачів підземних богослужінь – у ЗСУ.
– Усі вони – наші друзі. От є в нас один чоловік, він – учений. Усе залишив і пішов боронити країну. Це – від серця. Його не схопили і не примусили. У нас усі такі. У нас храм (Свято-Покровський – єдиний храм ПЦУ у Пересипському) перестав будуватися, бо віряни пішли на фронт. Війна стосується усіх, – каже отець Дмитро.
Священник намагається словом і ділом допомагати своїм парафіянам – нині воїнам у різних підрозділах. Молиться за них, збирає гроші на необхідні речі, купує медикаменти та запчастини для дронів, разом із іншими вірянами плете маскувальні сітки і виготовляє окопні свічки.
