Всі знають: знайшли міну чи снаряд – треба йти до Леоніда Івановича
Понад 30 років директор школи... розміновує село
Леонід Іванович Никонюк вже 30 років працює директором Паридубської школи І-ІІ ступенів. Також навчає дітей географії. Роботу свою любить, і це видно неозброєним оком: радо вітається з усіма учнями, з посмішкою відповідає на всі-всі запитання
Про це йдеться на сторінці «Смідинська громада» у «Фейсбуці» з посиланням на газету «Новини Смідинської громади».
Леонід Іванович Никонюк каже, що розпочав працювати у школі ще за часів Радянського союзу – з 1988 року. Скільки працює тут, стільки й займається розміновуванням усієї території села, адже за весь цей час знаходив особисто багато мін, гранат і снарядів часів Другої світової війни.
Займався цим, бо турбувався за життя дітей, аби вони не натрапили на гранати часів Другої світової війни. І, на щастя, Леонід Іванович не пригадує жодного випадку вибуху зброї, якій вже понад півстоліття.
Навіть одного разу були претензії, чому я не прийшов для розмінування, бо люди хотіли чимшвидше посадити картоплю. Хоч вони знають, що я не спеціаліст.
«Раніше їх підривали тут в селі. Навіть дітям моїм було цікаво, то брав їх із собою. Минулого року в одному місці виявили до 20-ти снарядів. Люди знають, що коли знайдуть міну чи снаряд, зразу треба йти до директора», - продовжив з радістю розповідати Леонід Іванович.
Стару зброю, яка могла б бути небезпечною для життя місцевих сам не шукає: найчастіше, жителі села під час роботи на землі випадково виорюють або ж викопують їх. Він їх відразу ховає. Згодом викликає саперів, які приїжджають на місце і знешкоджують небезпеку. Раніше вони приїжджали з Любомля, а зараз - із Луцька.
«Навіть одного разу були претензії, чому я не прийшов для розмінування, бо люди хотіли чимшвидше посадити картоплю. Хоч вони знають, що я не спеціаліст», - каже директор.
Історія Паридуб пам’ятає, як тут робили прорив у липні 1944-го. Селом проходили ворожі німецькі війська, адже тривала боротьба за визволення Ковеля:
«Загинуло багато людей, - говорить Леонід Іванович. - І тому залишилося багато різного військового спорядження і зброї саме тут. Знаю одне поле, де загинула ціла рота російських солдат у березні 1944 року. Тут у 1990 році я знайшов тіла цих військових. Перепоховали останки сімох загиблих на території Обеліску слави…».
