Вінок на «Вікторію Петрівну» вже надягали.Чи почеплять тризуб?

 Хоча вона мала бути ще більшою. Проте через близькість до неї Великої дзвіниці Києво–Печерської лаври, що піднімається до неба на 96,5 метра, висоту монумента зменшили зі 108 до 102 метрів. І через те, що Лаврська дзвіниця розташована на пагорбі, вона над рівнем моря на 12 метрів вища за «Батьківщину–Матір».

Статуя може простояти понад 150 років і витримати навіть землетрус до 9 балів.

Висота скульптури Перемозі (від п’єдесталу до кінчика меча) — ​62 метри (Статуї Свободи — ​46 метрів). В одній руці «Батьківщина–Мати» тримає 16–метровий меч вагою 9 тонн, у другій — ​щит розміром 13 на 8 метрів, вагою 13 тонн. Хоча спочатку за першим проектом скульптора–монументаліста Євгенія Вучетича (лауреат 5 Сталінських премій і однієї Ленінської!) передбачалося, що на постаменті підноситиметься 90–метрова бронзова з позолотою фігура жінки. Біля підніжжя статуї з 30–метрової висоти повинен був текти до Дніпра водоспад, з обох боків якого воїни форсували б річку. Проте пізніше, коли після смерті Вучетича за справу взявся інший український скульптор, Василь Бородай, бронзу замінили на сталь, виплавлену в Запоріжжі, а жінці дали в руки щит і меч.

 Уся скульптура важить 450 тонн (була зварена окремими блоками–секціями вагою 25–30 тонн на Київському заводі імені Паризької комуни з урахуванням рекомендацій інституту електрозварювання імені Є. О. Патона). Її збирали стометровим краном, який був спеціально виготовлений для цього.

Відкриття найбільшого на той час пам’ятника в Радянському Союзі планувалося на 9 травня 1980 року — ​напередодні Олімпійських ігор, які приймала і столиця України. Проте не вклалися у строки. Тому це сталося рівно за рік: і 9 травня 1981–го на відкриття стометрової статуї приїхав сам Леонід Брежнєв. Тоді й, напевне, новий символ Києва — ​«Батьківщина–Мати» — ​отримав і нове ім’я. В народі цей пам’ятник перемозі нарекли «Вікторією Петрівною» — ​таким чином обіграли два поняття — ​латинське за походженням слово «Victoria» (перемога) та ім’я і по батькові дружини генерального секретаря КПРС — ​Вікторії Петрівни Брежнєвої, або Віки, як її називав у своїх мемуарах Леонід Ілліч. Щоправда, могли б іменувати і «Галиною», адже митець Василь Бородай ліпив «Батьківщину–Матір» зі знаної української скульпторки Галини Никифорівни Кальченко.

Судячи з геодезичних інструментальних замірів, що проводяться щорічно, цей монумент повинен простояти понад 150 літ. За розрахунками, статуя може витримати навіть землетрус до 9 балів. Принаймні, коли 1987 року над Києвом пронісся сильний ураган, вона залишилася неушкодженою.

У монументі є два оглядові майданчики. Один — ​«Краєвид» — ​розташований на висоті 36,6 метра навколо підніжжя постаті–скульптури. Другий — ​«Екстрім» — ​уже на висоті 91 м і відкритий за гарної погоди. Потрапити на них можна за допомогою спеціальних ліфтів, що є всередині скульптури, тобто можна оглянути Київ із піднебесся і попити кави як в «руці» зі щитом, так і в іншій — ​з мечем. Щоправда, меч незабаром має зазнати декомунізації — ​з нього спиляють герб СРСР, а ось чи замінять його тризубом – не відомо…

До речі, 6 травня 2015 року голову скульптури прикрасили вінком зі стилізованих червоних квіток маку.

Лія ЛІС