З картини, обрамленої у чітких контурів рамочку, на вас проникливо дивиться Божа Мати, притуливши до грудей крихітне дитятко...
З картини, обрамленої у чітких контурів рамочку, на вас проникливо дивиться Божа Мати, притуливши до грудей крихітне дитятко. У погляді – глибока скорбота жінки-матері, яка душевно перейнялася життєвою долею, уготовленою її маленькому чаду. Чим не “Сикстинська Мадонна” Рафаеля? Цю картину створили тендітні пальчики 12-річної Інни Мартинюк з Володимира-Волинського з допомогою пензлика і фарби. “Народження Ісуса Христа” - таку назву дала їй авторка, яка стала відомою у мистецьких колах не лише України після присудження картині срібного призу на ХІІ Всесвітньому конкурсі дитячої художньої творчості у Токіо (Японія). - Це – особлива гордість для усього нашого колективу, який щороку виборює у різноманітних творчих змаганнях почесні місця, і, зокрема, для педагога Олени Свиридової, - сказав на урочистості з нагоди вручення нагороди і подарунків юній майстрині директор Володимир-Волинської художньої школи Адам Михалик. До речі, цей заклад уже п’ятий рік поспіль бере участь у цьому престижному, світового рівня конкурсі. У 2004 році таку ж перемогу в Токіо отримала ще одна їхня вихованка Яна Гонтарук. Цьогоріч туди було надіслано 42 тисячі дитячих робіт з 57 країн світу. Гідно виступила Україна, представивши 799 робіт і виборовши 10 золотих, 3 срібних і 6 бронзових відзнак. З княжого міста у країну “Восходящего Солнца” було надіслано 41 роботу, одна з яких була високо оцінена. Тепер не лише згадана картина Інни Мартинюк, але й заклад прорекламовані у спеціальному каталозі, з якого у школі пилинки здмухують. Адже це – унікальне видання, яке містить зразки найкращих робіт пензля юних обдаровань не лише Європи… От би Україні дочекатись, аби подібні каталоги бодай раз у три роки з’являлись на світ. Бо досі, здавалось би, на досить високого рівня творчих змаганнях, що відбувались у Каневі, нічого подібного не було, та й навіть не зорганізували виставок дитячих робіт. В обласному конкурсі учнівської творчості володимир-волинці теж отримали кілька перемог: у номінаціях “Образотворче мистецтво” і “Декоративно-прикладне мистецтво”. З десяти робіт, відісланих на Всеукраїнський конкурс від Волині, п’ять – з міста над Лугою. І директор Адам Михалик, і педагоги Галина Микита, Ірина Надюкова, Олена Свиридова, з якими довелось спілкуватись, не для реклами і похвальби, а для того, аби реально представити свій заклад, багато говорили про свої творчі здобутки. І це – свідчення високого рівня навчання навикам художньої майстерності. А ще більше – вмінню бачити у повсякденні цілу гамму кольорів, які відтворюють наш неповторний світ. У тому легко переконатись, переступивши поріг художньої школи. Тут воістину з усіх куточків дихає творчість, яка ввібрала у себе талант, переплетений з фантазією. На дверях – зі смаком оформлені вітражі. Що не кабінет – то справжня творча лабораторія: картини, виконані у різних манерах, аплікації з соломки, паперу, гобелени, вироби флористики, де в кожному засушеному листочку ніби поселився дух. А ще – предмети, створені з глини, розписані тканинними візерунками. Або завітайте в майстерню Галини Микити! Тут – і аплікації з паперу, і ще чимало дивних із дивних речей. А зразки писанок! Їх створили учасники студії писанкарства, яку веде ця талановита вчителька. До речі, вона й навчає це все робити і дітей-інвалідів. У школі – 190 учнів, в тому числі – з навколишніх сіл і міст, з якими працюють 10 педагогів - одержимих, відданих своїй справі людей, як охарактеризував їх директор Адам Михалик. Сам він на керівній посаді майже 20 років, у творчій сім’ї – його син Віталій і невістка Ярослава. Про його любов до своєї професії свідчить і робочий кабінет, прикрашений дитячими творами. На видному місці – дещо примітивний, навіть трохи комічний портрет самого Адама Федоровича, намальований учнем першого класу. Саме тому ця робота для вчителя є дуже дорогою. До речі, у школі двічі на рік проводяться своєрідні звіти – підсумки учнів. Тоді навчальний заклад перетворюється у справжню картинну галерею, потопає в оригінальних авторських виробах. Силами педагогів тут завершується оформлення постійно діючої художньої виставки кращих дитячих робіт. - Головне – пробудити у дитині, яка переступила наш поріг, здатність зуміти побачити красу, закладену Богом і природою, замилуватись нею, викликавши в серці позитивні почуття: добро, милосердя, любов, - викладає кредо свого колективу завуч Ірина Надюкова. Тут не звикли скаржитись, нарікати на матеріальні нестатки, бо впевнені, що художня школа – не лише мольберти, столи, стільці. Задоволені з того, що мають нарешті постійне приміщення і гроші на зарплату. Бібліотеку, яка налічує майже дві тисячі книг науково-мистецької і репродукційної літератури, збирають і поповнюють власними силами. Користуються за потреби друкарською машинкою, яку за зовнішнім виглядом можна віднести вже до раритетних речей. Чекають обіцяного комп’ютера, який би так знадобився. Хоча впевнені, що він ніколи не замінить ні книг, ні живого спілкування, яке, за великим рахунком, і притягує дітвору в такий незвичайний, але по-справжньому творчий дім. Алла Лісова.
