Зворушливу оповідку запропонував на наш конкурс Володимир Редько з міста Луцька...
Було літо 1944 року. Війна йшла на захід. Червона армія прорвала фронт на річці Західний Буг і стрімко захопила терени Холмщини, де я проживав. Випала доля і мені їхати на війну. Мав тоді лише 17 літ. Надвечір підготував воза, а вранці запряг коней. І тут побачив, що з хати виходять мама, в одній руці несуть ікону Божої Матері, а в другій тримають батіг. Підійшли до мене, поблагословили і кажуть: «Сину, ти їдеш на війну. На ній все буває. Можеш втратити воза, коней, ні за чим не жалкуй, бо то є війна. Тільки батога принеси додому”. Кілька місяців я підвозив військові спорядження на фронті своїми конячками. З ними й повернувся додому. Здалеку побачив, як біля стодоли мене виглядають мама. Коли в’їхав на подвір’я, сказали: «А я таки вимолила в Господа Бога, щоб ти повернувся і привіз мого батога». Випряг коней, помолилися разом перед іконою, сіли на лаву. На покуті висів фронтовий батіг. Ось таку зворушливу оповідку запропонував на наш конкурс Володимир Редько з міста Луцька.
