«Так заховайте світлини наших Героїв у лісі, щоб не муляли вам очі!»: колонка журналістки з Волині

Війна і біль, незліченні втрати і невимовне горе, яке щодня чорними звістками заходить в оселі ні в чому не винних українців. І вина їх лише в тому, що вони прагнуть жити у своїй рідній країні та захищають її до останнього подиху…

Тут як виклик, як грім серед ясного неба, у соціальних мережах з’являються інформації, які просто шокують людей. Нещодавня – перенесення фотостенду загиблих Героїв, що розміщений на Театральному майдані у Луцьку, серці нашого обласного центру, на меморіальний комплекс «Вічна слава».

Про це читачі дізналися із повідомлення секретаря Луцької міської ради Катерини Шкльоди. Зокрема, у дописі йдеться: «Плануємо найближчим часом зустріч Ради з родинами загиблих для вирішення питання перенесення фотостенду загиблих Героїв на меморіальний комплекс «Вічна слава». Напрошується питання: невже у такий кривавий час російсько-української війни інших більш суттєвих проблем не існує?

Це викликало хвилю емоцій та обговорень. Зокрема, «Ця стіна стала місцем сили і болю, вона була, є і має стати довіку пам’яткою, до якої приходять, щоб вклонитися й пам’ятати», «Так заховайте світлини наших Героїв у лісі, щоб не муляли вам очі!», «Ви хочете зробити вигляд, що цього болю не існує? Щоб він не заважав «комфорту» і красивій картинці? Мій син гуляв у цьому місці зі своєю сім’єю, дітками. Тепер він дивиться на мене з фотографії», «Центр міста це не лише про відпочинок. Це про правду. Про ціну, яку ми платимо щоразу», «Перенести ці фото – це про «порядок»? Це про бажання відвернутися. Про спробу заховати наших Героїв подалі від очей. Я не дозволю перетворити пам'ять про мого сина і про всіх полеглих на щось незручне, що можна просто прибрати. Вони мають бути там, де їх бачать, де про них пам’ятають, де їх не можна забути», – звучить крик людського болю.

Мій син гуляв у цьому місці зі своєю сім’єю, дітками. Тепер він дивиться на мене з фотографії.

Отримавши шквал непідтримки озвученої інформації, чиновниця опублікувала інший допис і наголосила, що під час засідання не порушувалося питання відкриття конкурсу щодо перенесення фотостенду до завершення війни. Як інформує «Район Луцьк», вона заявила, що частина поширеної інформації не відповідає дійсності. А ще посадовиця уточнила, що під час засідання Ради ветеранів йшлося не про негайне перенесення фотостенду, а про ширше бачення розвитку меморіального комплексу.

Ще на початку 2025 року у газеті «Волинь» був надрукований матеріал «А де ж світлина мого сина?» Нагадаю, тоді до редакції від імені всіх членкинь ВГО «Об’єднання матерів і дружин Захисників України» звернулися мама загиблого Героя – Ігоря Климюка, заступниця голови відокремленого підрозділу організації Алла Климюк. Вона виливала біль всіх матерів, дружин, які втратили на війні найдорожчих: «Коли в країні йде кривава війна, посадовці чомусь забувають належним чином вшановувати тих, хто віддав своє життя за Україну. З невимовним болем у серці живуть родини загиблих».

Тоді мова йшла про те, щоб всі портрети загиблих Героїв Волині були в одному ряду з побратимами на Театральному майдані і під час вшанування згорьовані рідні не тримали фотографії поруч фотостенда в руках. Було звернення до міської ради і відповідь від заступниці міського голови Ірини Чебелюк: «Місце розташування пам’ятного фотостенда не дає можливості його розширення. Питання розширення, зміни місця та фінансування, пов’язаних з обсягом цих робіт, може бути розглянуто після закінчення війни». Забулося?

У свою чергу директорка департаменту соціальної та ветеранської політики Волинської ОДА Оксана Гобот повідомила: «Міська рада готова провести громадські слухання щодо зміни існування фотостенда (а де ж вони?). А також міською радою повідомлено, що розгляд цього питання можливий за декілька умов: співфінансування з територіальними громадами, розроблення положення щодо розміщення фотографій та збір інформації про осіб, які загинули (померли), що наразі є неможливим у зв’язку із закритим доступом до них».

…А про закриття в Луцьку біля фотостенду загиблих Героїв генделиків, де є кава і до кави, чиновники не клопочуться. Бо це ж приносить гроші. А що візьмеш із загиблих Героїв???

Ніна КОСТРУБА, позаштатний кореспондент газети «Волинь».

Зараз також читають: Воїн з Волині: «Я вже хліба і цукру не їв 2 місяці, а, може, й більше…»