Хтось колись мені сказав, що берези — не українські дерева. Наші, мовляв, — черешні, яблуні, вишні...
Хтось колись мені сказав, що берези — не українські дерева. Наші, мовляв, — черешні, яблуні, вишні. Я запально посперечався з тим чоловіком: у дерев немає національності. Люблю черешню, що росте на городі моєї покійної матері. Разом з тим хочеться щовесни поїхати в березовий ліс мого доброго приятеля, лісника Івана Стахника із села Гайового Ківерцівського району. У житті ми не можемо прожити без донорів. Є благородні люди, які віддають комусь свою кров. Берези також. Вони діляться з нами животворним соком блаженної весни.
