ТАЄМНИЦЯ КУПЛЕНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

3. ПІДХОДЯЩА КАНДИДАТУРА НА РОЛЬ ВОЖДЯ
Вперше Ленін і Парвус зустрілися в 1899 році в Мюнхені. На три роки старший, великогабаритний Парвус справив на Леніна величезне враження. Він переконав Леніна друкувати нелегально газету “Іскра” на своїй квартирі. Хоча їх відносини були проблематичні від самого початку, як двох людей, що важко сходяться один з одним. Проте ні усно, ні в пресі він не насмілювався зачепити Парвуса, а лише уважно прислухатися, часто вигукувавши: “Дурниця! Архіреакційно! Але якщо подивитися діалектично, то це і є практичний марксизм!”. А практичний марксизм Парвуса зводився до досягнення світового панування, “світової революції”, можливої тільки одним способом: взяття під контроль фінансової системи і направлення її на здійснення своєї мети. У травні 1915 р. Парвус і Ленін знову зустрілися у Швейцарії.
Тоді, очевидно, Ленін і прийняв план Парвуса: Росії - революція (Ленін стає вождем світового пролетаріату, Росії неминуче руйнування), Німеччині – мир (нетерпляче очікуваний, і ще, - отримання нових територій), все разом - за гроші Німеччини. Ленін спокусився можливістю одержання влади (а вона відкривала сяючі перспективи), за рахунок поразки своєї Батьківщини - Росії у війні з Німеччиною.
Після вступу в змову-союз з Леніним, Парвус і опинився в столиці Данії Копенгагені. Там, як тепер говорять, в офшорній зоні, у нейтральній державі, легше було організовувати відмивання грошей Німеччини. Для зв’язку з Парвусом Ленін призначає Якова Ганецького (Фюрстенберга).
Згідно зі своїм планом, у березні 1917 р., у Парвуса виникла потреба переправити Леніна в Росію. Парвус разом з німецькими високопоставленими особами ретельно готує поїздку залізницею, через територію Німеччини, Балтійське море, Швецію і Фінляндію до Росії.
33 пасажири “пломбованого” вагона поверталися із закордону в Росію. Ленін і Крупська (Ульянова) їхали в окремому купе. Цей “пломбований” вагон знаходився в складі звичайного потягу. Цікаво, що цей потяг мав найвищий пріоритет під час руху по всій території Німеччини, тому що всі інші потяги повинні були пропускати його при проходженні. Це свідчить про те, наскільки важливою для німецької держави була ця справа.
4. ПЕРЕВОРОТ
17 квітня 1917 року Яків Ганецький (Фюрстенберг) відмінно зрежисував грандіозну зустріч Леніна на Фінляндському вокзалі С.-Петербурга. Із солдатами, матросами-балтійцями, квітами і броньовиком. Але без конфузу не обійшлось. Ленін, побачивши вишикувану для його вітання почесну варту, сказав Крупській: “Наденька, сейчас меня арестуют”. Але зрозумівши, що ніякої небезпеки для нього немає, він виголосив полум’яну промову, піднявшись на броньовик. Зустрінутий овацією Ленін закінчив виступ словами: “Да здравствует всемирная социалистическая революция!”.
17 квітня в Берлін була відправлена шифровка: “Въезд Ленина в Россию удался. Он работает полностью по нашему желанию”. Наступного дня, 18 квітня, він виступив з “Квітневими тезами”, запропонував програму переходу від буржуазно-демократичної революції до революції соціалістичної під гаслом “Уся влада Радам!”.
У першому пункті “Квітневих тез” був заклик до російських військ “Брататися!”. Синхронно з цим німецькі війська призупинили військові дії. Цікавий збіг обставин, він теж відображає частину плану Парвуса. Після цього почався потік дезертирства солдат з фронту і разом з ним синхронно підсилився потік німецьких грошей у касу більшовиків. Газета “Правда” й інші більшовицькі газети купили раптом найновіше друкарське обладнання і стали виходити великими тиражами.
Гроші Німеччини направлялися в Петроград із рахунків Берлінського банку “Dіsсonto Gesellschaft” через Стокгольмський банк “Nya Banken”, де директором був Улоф Ашберг, соціаліст. Він прекрасно знав Парвуса і погодився на транзит грошей, що переводив на рахунки “Сибірського торгового” і “Російсько-азіатського” банків у Петрограді.
Дані про цю аферу з грошима знаходилися в матеріалах контррозвідувального відділення Генерального штабу Росії. Там зберігалися документи про злочинно-змовницьку діяльність Парвуса—Леніна, їх агентів і німецьких спецслужб. Оскільки в контррозвідки була накопичена інформація, яка їх компрометувала, то більшовики в першу чергу планували захопити контррозвідувальне відділення Генерального штабу Росії під час заколоту ще в липні 1917 р. Їм потрібно було знищити докази своїх злочинів. Захоплення і заколот не вдалися. Причетні до заколоту були арештовані.
Старший слідчий з особливо важливих справ Петроградського окружного суду П. А. Александров згадував, що контррозвідка надала в їхнє розпорядження кілька шаф документів переписки і телеграм змовників. Наприклад, один з цих документів свідчить: “Більшовики платили за страйковий день більше, ніж за робочий. За участь у демонстраціях і вигукування гасел від 10 до 70 карбованців, за стрілянину на вулицях 120-140 карбованців”.
Незважаючи на вагомі докази, всі заарештовані в зв’язку з заколотом були випущені під великі грошові застави. Ленін на допит не з’явився, хоча слідчий Александров наївно на це сподівався. У цей час Ленін ховався в Розливі, але не один, як писалося в історичних підручниках. Разом з ним ховався ще один пасажир “пломбованого вагона” - Григорій Зінов’єв.
Восени, десь в жовтні 1917 р. ходили чутки про швидке підписання (приблизно 8-9 листопада, за новим стилем) сепаратного мирного договору між Тимчасовим урядом Росії і союзниками Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією. Але не із самою Німеччиною. Такий варіант розвитку подій міг взагалі позбавити Леніна можливості боротися за владу. Тоді і Парвус повинний був відповідати перед МЗС Німеччини за мільйони дарма витрачених марок, а - це реальна загроза усього його майна. Ось чому нервував і Ленін : “Зволікання смерті подібне! Тепер усе висить на волосинці!”.
А Парвус 9 листопада 1917 р. під приводом зміцнення влади, на ведення політичної пропаганди в Росії, знову взяв 15 мільйонів марок у німців (про що свідчать розписки МЗС Німеччини, де написано десять і рукою дописано зверху п’ятнадцять млн. марок). Надійний сепаратний мир з Росією — от що потрібно було Німеччині і саме для цього вони давали гроші.
25 жовтня (7листопада, за новим стилем) відбулося незаконне захоплення влади більшовиками на чолі з Леніним і Троцьким.
З цього моменту почнеться епоха бездуховності і, як наслідок, нищення мільйонів своїх співгромадян — безневинних людей!
Росія в Бресті підписала мирний договір, за яким Німеччина одержувала територію більшу, ніж сама Німеччина. Тобто те, до чого прагнула Німеччина, починаючи війну, вона одержала завдяки плану Парвуса і його знаряддям — Леніну і Троцькому, який підписав цей договір.
Договір був ратифікований у березні 1918 р. і Росія за ним ставала другорозрядною державою.
А що ж Парвус? А ляльковод Парвус, віддавши Леніну роль головного актора у владі, розраховував, що той дасть йому посаду керуючого банками. Але амбітний Ленін, ввійшовши в роль вождя світового пролетаріату, сказав, що революцію треба робити чистими руками, маючи на увазі компрометуюче минуле Парвуса.
У 1918 році Парвус, остаточно зрозумівши, що головний актор за його сценарієм ввійшов у роль і йому не підкориться, став лютим ворогом, критиком, а можливо й замовником вбивства. Особливо після того, як Раднарком оголосив програму націоналізації банків, землі і всієї промисловості. Ця програма, яку він назвав злочинною, вдарила по комерційних інтересах Парвуса. Вірогідно, він вирішив знищити Леніна. Відомо, що Ленін пережив два замахи на своє життя в 1918 р. Дотепер не встановлено, хто за цим стояв.
9 листопада 1918 року після поразки Німеччини, кайзер, рятуючи своє життя, втік у нейтральну Голландію, а уряд Німеччини очолили друзі Парвуса соціал-демократи Філіп Шейдеман і Фрідріх Еберт. Але до влади прагнули і радикали, організатори “Союзу Спартака” Роза Люксембург і Карл Лібкнехт. На той час Роза Люксембург і Парвус також стали ворогами.
Уночі 14 січня 1919 року Р. Люксембург і К. Лібкнехт були вбиті. Як вважав брат К. Лібкнехта, це вбивство замовив і оплатив Парвус. Ймовірно, що адреси квартири Рози Люксембург і Карла Лібкнехта убивцям вказав агент Парвуса — Карл Радек, що нелегально знаходився в Берліні.
Про смерть Парвуса (Гельфанда) повідомив 20 грудня 1924 року заснований ним же Берлінський журнал “Di Glocke”. Від Берлінського крематорію в останню путь його порох проводжала невелика групка соратників... Де знаходиться могила Парвуса сьогодні ніхто не знає.
Анатолій КОСТЮК.
м. Луцьк.