«Київзеленбуд» - майстер шедеврів!
Педагоги Горохівщини обмінялися досвідом зі столичними колегами
Потрібно багато вчитися, коли хочеш навчати інших. Це відома аксіома. Однак надворі літо, пора відпусток та оздоровлення. Як же поєднати навчання і відпочинок? Здавалося б, неймовірна річ. Проте немає нічого неможливого, коли за справу береться голова районного осередку профспілки освітян Євгенія Карп’як.Їй до снаги організувати будь-які культурно-просвітницькі заходи. Це вкотре засвідчила поїздка великої групи педагогічних працівників Горохівщини до Києва та Київської області, що відбулася минулого тижня
КИЇВ. 19 червня. Шоста ранку, а на нас тут уже чекають. Розташовуємося на території спеціалізованої школи №15. Її вихованці – діти з особливими освітніми потребами. Звісно, вони зараз на канікулах, та їх незрима присутність відчувається в усьому: у дбайливо доглянутих клумбах, у шкільній теплиці із сотнями кімнатних рослин, у малюнках, аплікаціях, виробах із природного матеріалу, у грамотах, подяках, різноманітних відзнаках за перемогу в конкурсах. А за цим усім – титанічна праця педколективу, у якому немає випадкових людей. Поспілкувавшись із директором, обмінялися думками про переваги та труднощі інклюзивного навчання, про перспективи профільної освіти, про шляхи взаємодії з батьками, трудове законодавство і ще багато актуальних питань, що хвилюють і столичних освітян, і педагогів невеликої сільської школи.
Після продуктивного обміну досвідом настав час ознайомитися з пам’ятками нашої чудової столиці. І перша зупинка – Володимирський собор – криниця духовності українства. Хто вперше, а хто вкотре був вражений величними розписами Васнєцова та Врубеля, мав змогу прикластися до мощів великомучениці Варвари та святого Макарія, підносячи до Бога молитву і за себе, і за Україну.
Особливим відчуттям проймаєшся, коли заходиш на територію Музею Другої світової війни. Недалеко біля входу величезна інсталяція – карта України, вкрита червоними маками, біля якої 8 травня цього року українці разом з усією Європою запалили свічку пам’яті та примирення. На жаль, експозиція музею останнім часом значно розширилася – Історія сьогодення пише нові сторінки пам’яті...
А потім ми потрапили із суворої реальності в чарівну казку, адже на Співочому полі у Києві розпочалася літня виставка квітів "Світ Велетнів". Уявіть собі, із 245 тисяч квітів дизайнери створили гігантські інсталяції різноманітних предметів: письмовий стіл, настільна лампа, олівці, будильник, швейна машинка, книга, черевички і навіть... губна помада розміром у людський зріст! Разом із квітами вони формують єдині органічні композиції. Тут і бегонія, і петунія, і цинерарія, й алісум та ще безліч квітів неймовірної краси! «Київзеленбуд» - майстер шедеврів!
8 травня цього року українці разом з усією Європою запалили свічку пам’яті та примирення. На жаль, експозиція музею останнім часом значно розширилася – Історія сьогодення пише нові сторінки пам’яті...
ПЕРЕЯСЛАВ. Взагалі-то офіційна назва цього міста – Переяслав-Хмельницький, але останнім часом ведеться багато дискусій щодо повернення історичної назви, відомої ще з 10 століття. Можливо, в багатьох це містечко асоціюється саме із Богданом Хмельницьким і підписанням ним сумнозвісної переяславської угоди. Звісно, це було, історію не зміниш і не виправиш, проте Переяслав має про що розказати і що показати. Це місто-музей!
Повчитися принципам гуманної педагогіки можна в музеї Григорія Сковороди, що розташований у чудово збереженому Переяславському колегіумі, де в 1750-51 роках викладав цей філософ. Про те, яким він був учителем, промовисто свідчить така деталь: у всіх класах колегіуму стояли діжки з солоною водою, у яких вимочувалися різки для суботніх покарань спудеїв. І лише у класі Сковороди такої діжки не було...
Навчитися відрізняти кобзу від бандури, познайомитися із загадковою «лебійською» мовою, якою розмовляли лише кобзарі, пограти на лірі і поспівати можна у єдиному в Україні Музеї кобзарства. А про які цікаві факти ми дізналися! Виявляється, кобзи освячували в церкві, кобзарем, як і священиком, міг бути лише чоловік, навіть доторкатися до кобзи жінкам заборонялося! Тому й пограти на інструменті у цьому музеї із нашої численної групи вдалося лише представникам сильної статі!
Пересвідчитися у тому, що «ми тоді вже побілили хату, коли Європа ще не вийшла із печер» легко, відвідавши Музей трипільської культури. Побувати у кімнаті, де творилися безсмертні рядки «Як умру, то поховайте...», побачити автографи творів Шевченка, почитати його листи можна у Музеї «Заповіту», розташованому у будинку його друга, чудового лікаря Андрія Козачковського, який вирвав Тараса із лабетів смерті у 1845 році.
Виявляється, кобзи освячували в церкві, кобзарем, як і священиком, міг бути лише чоловік, навіть доторкатися до кобзи жінкам заборонялося! Тому й пограти на інструменті у цьому музеї із нашої численної групи вдалося лише представникам сильної статі!
Знайомство з Переяславом ми завершили у музеї-скансені (тобто музеї просто неба), де кожен може обирати на свій смак: музей історії церкви чи українського рушника, сухопутного транспорту чи бджільництва, українських обрядів чи космосу... Ми побувати далеко не у всіх заповідних куточках Переяслава, адже їх ще так багато! Пересвідчитися у цьому місто-музей запрошує всіх.
Насамкінець ще раз висловлюємо велику вдячність організаторам цього заходу, який сміливо можна назвати семінаром нового типу. Вражень і нових знань отримано стільки, що така форма роботи може легко конкурувати із курсами підвищення кваліфікації.
Наталія НОВОСАД, учитель української мови та літератури ЗОШ І-ІІ ступеня села Ощів Горохівського району
