Двадцять другого липня виповнилося шістдесят років від того дня, коли гітлерівські окупанти заарештували, звинувативши їх у зв’язках з ОУН та УПА, десятьох мешканців Скобелки Горохівського району, знищивши окрім цього іще двох.
Двадцять другого липня виповнилося шістдесят років від того дня, коли гітлерівські окупанти заарештували, звинувативши їх у зв’язках з ОУН та УПА, десятьох мешканців Скобелки Горохівського району, знищивши окрім цього іще двох. Так, Григорій Борщ був ними застрілений при спробі до втечі, а пораненого при такій же спробі Григорія Гнатюка окупанти прив’язали за ноги до автомашини і тягали вулицями села, допоки він не сконав. Жахлива доля судилася і заарештованим директорові Скобелківської школи Антонові Беземському, селянам Якову Вальчуку, Миколі Валюку, Тимофієві Дончаку, Андрієві Грибку, Дмитрові Міндюку, Олександрові Штепану, Яремі Янюку, Володимирові Янюку та вісімнадцятилітньому Степанові Ліштвану. Їх було повішено на телеграфних стовпах уздовж бруківки від сільської школи до центру Горохова. Першим навпроти школи карателі повісили тоді Антона Беземського. Із зрозумілих причин — ішлося ж про “українських буржуазних” — відкрито про жертви тої розправи мешканці Скобелки за часів СРСР згадувати боялись. Пам’ять їхня, на думку сельчан, належно не вшанована і нині. Скажімо, племінник Антона Беземського відомий в області адвокат Георгій Беземський не раз висловлював ініціативу, аби вулицю Зелену в Скобелці, на якій жив страчений фашистами директор школи, назвати його іменем, а справа з місця так і не зрушила. Повідомив про це наш власний кореспондент в Горохові Петро Боярчук.
