ЖИТТЯ СКУПЕ НА ПОДАРУНКИ

Тетяна ЧЕРЕПАРА

Не залишай на потім поцілунки
У пахощах тремтливих пелюсток.
Пробач за тугу недарованих квіток,
Просто життя скупе на подарунки.

Я не хотіла забирати спокій,
Лише тепла в руках зігрітих рук,
Втомившись від зими і від розлук,
Щоб чути голос, впізнавати кроки.

Не залишай на потім щирих слів,
Бо що, коли те «завтра» не настане,
Бо ця весна одна така, коханий.
Ти не даремно в ній мене зустрів.