Рани у птахів загоїлися, а внутрішнє природне чуття потягло в небеса – туди, де воля
Людська доброта творить чудеса: лелеки полетіли у вирій
Історія врятованих у Грудках Камінь-Каширського району лелеченят завершилася щасливо. Завдяки людській доброті вони таки зуміли загоїти рани, піднятися в небо і полетіти у теплі краї
На початку липня лелечу родину в Грудках спіткало нещастя — їхнє гніздо впало із електроопори. Тоді постраждали троє неокріплих підлітків-бузьків: одне пташеня, на жаль, загинуло, а от іншим двом вдалося дивом вижити, хоча вони і зазнали стресу та травм. Правда, коли б не щиросердий вчинок небайдужих грудківчан і лікаря-ветеринара Сергія Євчука, які без вичікувань прийшли на допомогу, а згодом рішення місцевого подружжя Петра і Надії Костючиків прихистити пернатих у себе, то, можливо, останніх чекала б жахлива доля їхнього родича, так як літати ті ще не вміли й без людської опіки були приречені на загибель.
Відтоді минуло більше місяця. Лелечі зграї відлетіли у теплі краї. Зателефонувавши до Надії Костючик, ми почули від неї радісну звістку: «Все чудово, буслики відійшли від шоку, одужали, самотужки навчилися літати і вже покинули простори України».
– Таки відлетіли, обидва – весело мовить Надія Григорівна. – Знаєте, зовсім не клопітно було доглядати за птахами. Навпаки, цікаво. Годувала курей, разом і їх. На ніч зачиняла в будку, вдень пускала до кошари у садку, там лелеченята паслися. А скільки то втіхи дітям: приходили, дивилися, підгодовували рибкою. Корму не бракувало. Самі їх підгодовували, а ще допомагали сусіди – хто кілограм салаки купить, хто зловить. Найбільше підтримував зять нашої сусідки Ліди Демчик Андрій Малащук. Родом хлопець з Видерти, то часто, коли повертався звідтіля із риболовлі, привозив для бузьків улюблені харчі.
Знаєте, зовсім не клопітно було доглядати за птахами. Навпаки, цікаво. Годувала курей, разом і їх.
Також і жіночки, що поблизу проживають, приходили, цікавилися долею птахів, годували. Так гуртом селяни і виходили бідових червонодзьобих. На втіху рятівників, через місяць рани у птахів загоїлися, пережитий страх минув, а внутрішнє природне чуття потягло в небеса – туди, де воля. Спочатку льотна практика давалася молодим лелекам непросто, але згодом крила зміцніли, і вони почали кружляти на повну силу, відлітаючи все далі. Однак, як додає Надія Григорівна, птахи завжди поверталися в їхнє обійстя.
– Вилетять, походять, відвідають сусідів, та й назад вернуться. А потім ми їх вивели на пасовище, аби звикали до волі. То вони відразу приходили за мною додому, ще не встигну повернутися, як вже прилітають. Тиждень так тривало. Поки сильніший птах не полетів зовсім. Інший, з пораненим крилом, якийсь час тримався поряд, але згодом відлетів услід за родичем. Сподіваюся, навесні вони благополучно повернуться до рідного куточка. Влаштують тут свої гніздечка.
Олександр ПРИЙМАК
