Постійні дискусії між здавачами і переробниками молока щодо низьких закупівельних цін, здається, сягнули свого апогею...
Олена ДУДКЕВИЧ Олександр ПИРОЖИК
Постійні дискусії між здавачами і переробниками молока щодо низьких закупівельних цін, здається, сягнули свого апогею. Лідери сільських громад, які взяли на себе повноваження захищати інтереси молокоздавачів і які, власне, зініціювали ряд заходів, щоб привернути увагу до цієї проблеми владних і контролюючих структур, тепер готові до більш кардинальних дій – страйку. Чому ж, незважаючи на численні спроби, здавачі молока і переробні підприємства так і не змогли порозумітись?
ЦІНА ЗРОСЛА, АЛЕ Й ВИТРАТИ ТЕЖ Статистика свідчить, що у порівнянні з минулим роком закупівельні ціни на молоко по Україні зросли на 30,7 відсотка. Враховуючи інфляцію, яка минулоріч становила 11,7 відсотка, реально ціна на молочну сировину зросла на 12-15 відсотків. Чому ж тоді селяни такі незадоволені? У першу чергу тому, що з кожним днем зростають витрати на утримання худоби. До того ж, тепер господар мусить викласти понад 15 гривень за паспорт для своєї корови, подбати про штучне запліднення, яке коштує 35 гривень. Взагалі минулий рік був досить сприятливим для молочної галузі, тому чимало молокопереробних підприємств, які раніше не працювали, у 2004 році відновили виробництво і почали конкурувати між собою за сировину, вдаючись до різних методів. Через це у селян виникає багато запитань. Чому, наприклад, за одне й те саме молоко завод спочатку може платити 1 гривню 50 копійок, потім – гривню і менше, адже якість молока не змінюється? Тому й пишуть сільські господарі листи і до редакції, і до владних структур з проханням пояснити, чому так відбувається і як все-таки формується ціна на молоко. Ось і нещодавно на адресу “Волині” надійшов відкритий лист за підписом 145 жителів села Бобли Турійського району. Селяни звертаються до влади з проханням розробити обгрунтовану схему затрат на виробництво молочної продукції і довести її до відома населення. Питання закупівельної ціни на молоко не раз розглядалось на нарадах в обласній держадміністрації, на які запрошували учасників всіх сторін. Але такі перемовини скидалися на розмову “німого” з “глухим”, бо переробники наводять аргументи і тим самим пояснюють свою позицію, а селяни вимагають свого – встановлення мінімальної закупівельної ціни на молочну сировину, яка має становити не менше гривні. Чому гривня? Бо, на їхню думку, саме при такій ціні молоко може бути рентабельним. Перший заступник виконавчого директора молочного бізнесу аграрного департаменту “Континіум-Укр-Ресурс” (найбільший заготівельник молока на Волині – 58 відсотків) Микола Момчев каже: - Якщо вже і встановлювати закупівельну ціну, то держава при цьому має обов’язково регулювати і ціни на готову продукцію, бо виходить, що вона одночасно когось рятує, а когось губить. Щодо конкуренції між переробниками, то Микола Момчев пояснює, що усі молокопереробні заводи хочуть бути забезпечені сировиною. Коли ж з’являється дефіцит молока, виникає конкуренція. При цьому ніхто не може заборонити “КОМО” “залізти” у зону Нововолинського заводу і навпаки. Такі реалії конкуренції. Кожне підприємство працює задля свого прибутку, але від цього певною мірою виграють і селяни, адже у результаті конкуренції ціна на молоко таки зростає. Інша справа, що влітку вона стає набагато нижчою. Такі коливання (взимку закупівельна ціна сягала 1 гривні 50 копійок, літом – 60 копійок) непокоять селян, тому вони і прагнуть якоїсь стабільності. Через те депутати обласної ради на двадцятій сесії і прийняли звернення до прем’єр-міністра щодо проблеми ціноутворення на ринку молока. Подібне звернення на адресу Юлії Тимошенко надіслало і волинське об’єднання сільських лідерів. У відповіді, яку отримали сільські старости на своє звернення, йдеться про те, що проект постанови Кабміну “Про затвердження порядку встановлення мінімальних закупівельних цін на молоко і молочну сировину” уже розроблений і чекає, поки його прийме уряд. Голова ради волинського об’єднання сільських лідерів Олег Савчук вважає, що урядовці навмисне зволікають з вирішенням цієї проблеми, очевидно, лобіюючи інтереси молокопереробників. У свою чергу переробники, ознайомившись з проектом постанови, теж лишились незадоволеними уже тому, що не бачать економічного обгрунтування у розрахунку цін, який у ній наведений. — У нас вже пробували регулювати адміністративними методами ціни на пальне, м’ясо. Що з того вийшло? – зауважує Микола Момчев.
ЗУСТРІЧНІ ПРЕТЕНЗІЇ ДО ЯКОСТІ Коли заходить мова про ціну на молоко, переробники в один голос починають говорити про його якість. І якщо до великотоварних виробників у них претензій немає, то молоком, яке надходить у виробництво від одноосібних виробників, переробники вкрай незадоволені. Микола Момчев пояснив, що, встановлюючи закупівельну ціну, вони у першу чергу керуються галузевими рекомендаціями, відповідно до яких порядок оплати за молоко залежить від його гатунку і базисних показників (тобто вміст білка у молоці має становити 3 відсотки, вміст жиру – 3,4 відсотка). У молоці, яке переробники скуповують у селян, жиру не бракує, а ось білка у молоці достатньо тільки восени, коли є повноцінні корми. Крім того, на ціну впливають і вимоги, які зазначені у ДСТУ 3662, а це - і кислотність, і ступінь чистоти, і загальний вміст бактерій, і температура молока, і масова частка сухих речовин, і кількість соматичних клітин. Від того, в якій кількості усе це є у молоці, визначається його гатунок і відповідно ціна (у загальній структурі молока Волині 30 відсотків молочної сировини виробляється у великотоварних підприємствах, 70 – в одноосібних господарствах; при цьому з усього молока, яке надходить у виробництво, лише 7 відсотків - молоко вищого гатунку, 90,5 відсотка – негатункове молоко). Найважливіший показник, на думку переробників, - вміст бактерій у молоці. У молоці першого гатунку має бути не більше, ніж 300 бактерій на сантиметр кубічний, другого – 500, третього – 3 мільйони. У молоці, яке виробляється в селянських господарствах – 20 мільйонів бактерій. Таке молоко на прилавки не потрапляє. З нього виготовляють плавлені сирки, масло, сухе молоко. - Коли нам кидають докір, мовляв, пакет молока у магазині коштує 2 гривні, а ви закуповуєте його по 60-70 копійок, я відповідаю, що пастеризоване молоко, термін зберігання якого 3-7 днів, можна виготовити тільки з молока вищого гатунку, закупівельна ціна на яке становить 1,32-1,50 гривні, інакше б воно не зберігалось, тому робити такі порівняння щонайменше недоречно, - стверджує Микола Момчев. А ще від переробників частенько доводиться чути нарікання на те, що люди останнім часом вже почали додавати у молоко різноманітні пігулки, які стабілізують молоко і дають можливість зберігати його довше. Крім того, селяни здають молоко від корови, яку лікують антибіотиками.У результаті це створює масу проблем переробникам, адже наявність у молоці інгібіторів (сторонніх речовин) ускладнює технологію переробки. Скажімо, більшість сухого молока, яке виробляє “Континіум-Укр-Ресурс”, іде на експорт. Перший аналіз, який роблять за кордоном, – на наявність інгібіторів. Ціна молока залежить ще й від того, на якій віддалі від молокопереробного заводу заготовляється молоко: чим далі господарство – тим більше часу йде на доставку молока до заводу, а значить, збільшується ймовірність погіршення його якості. Звісно, селянин у цьому не винен. Проблема була б не настільки гострою, якби на місцях було встановлене холодильне обладнання, але робити це за свій кошт переробникам теж не завжди вигідно, а сільські ради не поспішають “викидати” гроші з власного бюджету. В результаті молоко з віддалених районів оцінюється таки за нижчою ціною.
ЧИ ВРЯТУЮТЬ СИТУАЦІЮ УГОДИ? Одна з вимог, які ставлять до переробників лідери сільських громад, - укладання угод зі здавачами молока. Це, мовляв, більше захистить селян від стрибків цін на молоко. У переробників на цей рахунок є своя думка. Вони розділяють угоди, які укладають із юридичними і фізичними особами. Бо, як стверджує Микола Момчев, від сільгосппідприємств на їхню адресу не надходить скарг, зрештою, угода підписується двома сторонами, а значить вона їх влаштовує. Що ж до угод із селянами, то тільки “Континіуму-Укр-Ресурсу” на Волині доведеться укласти 115 тисяч таких угод. — Це ж який штат людей мені треба тримати, щоб провести таку роботу? – запитує Микола Момчев. Крім того, він запевняє, що в жодній з областей України жоден переробник таких угод з одноосібниками не укладає, немає такої практики, тому він до пуття не знає, яким чином це можна здійснити. Зрештою, якщо така угода і буде укладена, то вона має передбачати відповідальність не тільки переробників, а й здавачів, наприклад, за недоздачу молока. Але яку тоді відповідальність можна буде передбачити для селянина, а головне – міру покарання? До речі, розробку типової угоди мало провести головне управління сільського господарства і продовольства. — На жаль, — каже Микола Момчев, - нас, переробників, навіть не запросили до участі у цій розробці. А та угода, яка пропонується, далеко не досконала навіть з юридичної точки зору, тому брати її за зразок ми не погодимось. Зрештою, на сьогоднішній день діють угоди, які ми укладали 1 січня 2005 року. Яка є підстава для їх розривання і переукладання на новий лад?
ГНІВНЕ РЕЗЮМЕ ГУБЕРНАТОРА Залагодити ситуацію напередодні страйку і знайти розумний компроміс мали на меті громадські слухання, екстрено скликані 9 червня у приміщенні облдержадміністрації за участю її голови Володимира Бондара. Начальник облуправління сільського господарства і продовольства Анатолій Аршулік зауважив, що, за даними Мінагрополітики, в нас продовжують залишатися найнижчі в Україні мінімальні закупівельні ціни на молоко — 600 гривень за тонну. Водночас, за середніми закупівельними цінами Волинь за останній місяць перемістилася з 20-го на 21-ше місце, маючи гірші показники, ніж усі сусідні регіони. Нижчі середні закупівельні ціни сьогодні лише у Чернігівській, Івано-Франківській, Одеській і Закарпатській областях. Молокопереробників звинуватили в тому, що вони не дотримуються квітневих домовленостей, згідно з якими середні закупівельні ціни мають бути не нижчими, ніж у сусідів. Мовляв, за межами області заготівельники платять за зібране молоко більше. Переробники з цим не погодилися, стверджуючи, що наразі утримують однакові ціни на сировину, яку заготовляють і на Волині, і в сусідніх регіонах. Вони постійно здійснюють моніторинг цін і слідкують за дотриманням балансу. Відповідальності ж за середньостатистичні ціни, які складаються в окремих регіонах, не може взяти на себе жоден із переробників, оскільки їх формує ринок. Вислухавши аргументи сторін, Володимир Бондар несподівано попросив переробників встати. Після чого звернувся до них зі словами: — Ви є шкідники! Ви не є патріоти своєї області і своєї держави. Ви робите те, за що мені персонально сьогодні соромно... Я поїду до Президента, до уряду, буду вислуховувати те, що мені важко вислуховувати. Але я вам гарантую, що нормального життя вам тут, в цій області, якщо ви будете так себе вести, не буде... Я не буду діяти позаекономічними методами, але застосую всі економічні, щоб вам працювалося дуже погано... На цій мінорній ноті пан Бондар залишив зал. Конструктиву розмові такий демарш не додав. Переробники заявили, що за нинішніх умов вони не можуть підняти ціну на молокосировину нижчого гатунку більше, ніж на 5 копійок за літр. Інакше продукція, виготовлена з такої сировини, буде нерентабельна або ж не відповідатиме євростандартам. Здавачів молока такі поступки не влаштували. Заступник голови Координаційної ради сільських старост Волині Юрій Хом`як заявив, що селяни не відступлять і таки проведуть 14 червня попереджувальний страйк. У свою чергу, голова правління ВАТ “Рожищенський сирзавод” Василь Музичук зауважив, що в подібних ситуаціях треба діяти цивілізованішими методами. Бо нехтування законами ринку призведе до зменшення молокопереробки, втрати попередніх досягнень переробників і занепаду молочної галузі в регіоні. І це в той час, коли, за даними Мінагрополітики, за приростом виробництва молока Волинь посідає друге місце в Україні. — Інакше ми будемо змушені припинити заготовляти молоко у віддалених селах, — пояснює свою позицію Василь Музичук. — Ніхто за 200-300 літрами по розбитих поліських дорогах їздити, як зараз, не буде! Хто від цього виграє? Вітчизняний виробник чи споживач? Молокопереробка впаде, галузь перестане розвиватися, будемо споживати закордонні молокопродукти... Завершуючи зібрання, заступник голови облдержадміністрації Віталій Заремба, оцінюючи вимоги ініціаторів страйку, обмовився, що “хлопці певним чином піарять, бо інтересів села таким чином вони не захистять, але до цієї думки треба прислухатися”. Водночас ситуація, яка склалась, змушує обласну виконавчу владу підготувати спеціальне доручення, яке буде захищати волинського селянина.
