Інна Долгушина (в центрі)
Як це – бути вчителем-патріотом на Донбасі, принципово розмовляти українською в російськомовному середовищі
Профтехучилище у місті Гірник Донецької області під час окупації міста російськими гібридними силами лишалося острівцем України. Колектив продовжував підпорядковуватися українському Міносвіти і вчити дітей за українськими підручниками. Стіни ПТУ вночі вкривалися синьо-жовтими кольорами. Мотором спротиву «ДНР» була педагог Гірняцього ПТУ Інна Долгушина
Як це – бути вчителем-патріотом у маленькому містечку на Донбасі, принципово розмовляти українською в російськомовному середовищі, та як виховувати донбаську молодь? Про це Радіо Донбас.Реалії запитало у самої вчительки.
– Почуваєтеся такою собі «білою вороною» у Гірнику?
– Я не можу сказати, що саме через свою професійну діяльність я відчувала якісь «косі» погляди, тому що багато колег також підтримують мою точку зору. У нас є спільна з ними точка зору щодо цієї ситуації, щодо війни в Україні.
– Звідки ви така взялася на Донбасі?
– Є такий вислів, що кожній людині має пощастити в трьох речах: «У кого народитися, у кого вчитися, і на кому одружитися». У мене також був викладач такий, викладач із історії, і, напевно, за всі свої погляди, за свій патріотизм, за свою любов до України я зобов’язана в першу чергу йому.
– Найважче – прийняти те, що ти будеш в меншості. Але треба розуміти: якщо нас мало, то це не означає, що ми не праві.
– Чи знаєте, що про вас говорять у місті за спиною – та як до цього ставитеся?
– Я живу в маленькому місті, де всі знають одне одного. Звісно говорять, але мене це не цікавить.
– Як це – бути патріотичним учителем на Донбасі?
– Найважче – прийняти те, що ти будеш в меншості. Але треба розуміти, що якщо нас мало, то це не означає, що ми не праві. І все, не треба це сприймати як якусь велику трагедію.
– У вас є рецепт, як українізувати Донбас?
– Українізація має бути лагідною. І не треба загострювати на цьому увагу. Просто треба говорити українською всюди. Не лише на уроках, як того вимагає законодавство, але і на перервах, у повсякденному житті.
– Українізація має бути лагідною. І не треба загострювати на цьому увагу. Просто треба говорити українською всюди. Не лише на уроках, як того вимагає законодавство, але і на перервах, у повсякденному житті.
Якщо це якесь листування з учнями за допомогою месенджерів, то це обов’язково також має бути державною мовоюНаприклад, якщо це якесь листування з учнями за допомогою месенджерів, то це обов’язково також має бути державною мовою.
Оглядаючись на те, ким виростали наші учні, ми можемо подивитись на результат. Було не дуже приємно, коли наші ж учні стояли на блокпостах сепаратистів, або навіть поїхали воювати. Так, у нас були такі, хто поїхав воювати за бойовиків. Певно, щось ми робили неправильно. Але є учні, які нагороджені президентом України, наші військовослужбовці, якими ми пишаємось.
