Волинська поетеса презентувала нову збірку

Поетичні тексти доктора філологічних наук, професора, завідувача  кафедри української літератури Галини Яструбецької не залишають байдужими нікого. П’ять книжок поезій – такий її творчий доробок, її читацька аудиторія постійно збільшується, поповнюється молоддю, студентами, і не лише філологами, інформує сайт Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

Від книги до книги поетка намагається піднімати читачів до свого рівня, формуючи нові світоглядні грані, нові кути зору, нове бачення і про-читання сучасної поезії. Вивищуватись над собою, відшукувати своє місце у Всесвіті, прислухатися до свого внутрішнього «Я», до свого єства спонукають поезії Галини Яструбецької.

Модератором дійства виступила доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури Марія Моклиця. Серед присутніх (аудиторія не змогла умістити усіх охочих долучитися до таїни слова!) – студенти, колеги-викладачі, письменники, видавці, друзі й шанувальники, поціновувачі неординарного таланту пані Галини.

Свої картини-ілюстрації до збірки представила волинська художниця Катерина Ганейчук, яка працює з авторкою віршів у тісному творчому тандемі, внутрішньо відчуваючи усі поривання і емоційні вибухи та ауру енергетичного світіння своєї співавторки. Бо книга не змогла б бути довершеною без промовистих філософських інтерпретацій художниці, а отже, дві мисткині, перебуваючи у одному мультимедіальному просторі, витворили єдиний текстомалюнок.

Свою чергову збірку Галина Яструбецька означила як «щоденник-щонічник». А ще авторка дуже любить використовувати букву «Ї», яка надає стрункості тексту, витягуючи його по вертикалі. Профіль вірша диктується словом. «І болем. Якщо немає болю – немає поезії! Мусить боліти…», – зізнається поетеса.

Обрамленням презентації стала музика Вагнера, яка суголосна багатьом поезіям зі збірки та й настроям, енергетичним згусткам поетеси.

Перформанс розпочався із ліричної частини, а саме – представлення власне поетичного тексту. Поезії Галини Яструбецької читали Марія Моклиця, Олена Маланій та й сама авторка. У другій частині активно долучилися до проникнення у таємницю поетичного слова студенти, які були слухачами спеціального курсу «Теорія і практика літературної творчості» (викладач – Галина Яструбецька). Молоді читачі талановито інтерпретували текстове поле «Глиби-на Погли-нає Вогонь», намагаючись кожен по-своєму, але вдумливо і по-філософськи відчитати підтексти і відшукати сенси. Третя частина літературно-мистецького дійства – філософська, роздуми над Словом, його сутністю, над «секретами поетичної творчості» (відповіді авторки на запитання модератора і слухачів).

Свою чергову збірку Галина Яструбецька означила як «щоденник-щонічник». А ще авторка дуже любить використовувати букву «Ї», яка надає стрункості тексту, витягуючи його по вертикалі. Профіль вірша диктується словом. «І болем. Якщо немає болю – немає поезії! Мусить боліти…», – зізнається поетеса. Її емоції вирують, вибухають, зависають знаками оклику і запитання.

Микола Мартинюк, директор видавництва «Твердиня» відзначив: «Поезія Галини Яструбецької – це рух до матриці. Це намагання проникнути в «щілини» слів. Кожна її збірка – це окремий світ, це світ від бароко до постмодернізму, до самопізнання. Це творення нового Всесвіту. Її поезії ведуть кудись, у них відчутна глибина».

Світлана Богдан, професор, завідувач кафедри історії української мови, висловила свою думку щодо поезій: «Спочатку було Слово? Спочатку були смисли, ритми, звуки, енергії… Поезія Галини Яструбецької – повернення до праоснов, наповнення первоцвітом, внутрішнім світом. Вона зуміла з вогню викресати слово, відчути себе через звуки. У неї дивовижна семантична структура».

«Збірка Галини Яструбецької  глибинна, це своєрідний Космос, ти ніби застрягаєш між двома світами, у міжпросторі. Концептуальність книги поезій – у шрифтах, кольористиці малюнків, текстах», – поділилась своїми враженнями студентка 4 курсу Тетяна Бокотюк.