АТАКА НА “КОВЕЛЬСІЛЬМАШ”

Як машинобудівному підприємству вдалося врятуватися від підступних псевдоінвесторів із Харкова.

Ярослав ГАВРИЛЮК

У діяльності кожного підприємства є “чорні” і “білі” сторінки. Відкритому акціонерному товариству “Ковельсільмаш” вдалося видряпатися із жорсткої економічної кризи дев’яностих років, коли підприємство змушене було масово звільняти своїх робітників, продавати цінне обладнання, погашати різноманітні заборгованості. Якщо позаминулого року завод реалізував продукції на суму близько 24,3 мільйона гривень, то торік – 50,6 мільйона гривень. Зрозуміло, що відродження флагмана місцевої промисловості цікавить не тільки реальних інвесторів, а й тих людей, які, переслідуючи свої меркантильні інтереси, купують вітчизняні підприємства для того, щоб мати собі вигоду.
Один з акціонерів “Ковельсільмашу” – харківське товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Восток”, яке має понад 30 відсотків акцій, запропонувало внести до порядку денного чергових зборів акціонерів питання про зміну керівних органів управління – членів наглядової ради, правління та ревізійної комісії. І це при тому, що харків’яни, придбавши акції у серпні 2003 року, нічого не вклали у виробництво, не представили жодного інвестиційного плану стосовно заводу. Загалом же, фірма “Восток” нагадує такого собі американського рантьє, коли нічого не роблячи, можна отримувати частину прибутку.
Однак власники акцій, які зібралися на чергові загальні збори, прийшли даремно. За кілька днів до цього державний виконавець Ковельського міськрайонного управління юстиції Сергій Кушнір відкрив виконавче провадження, отримавши ухвали Личаківського районного суду Львова та Ленінського районного суду Вінниці, якими було заборонено мандатній комісії або будь-якому іншому уповноваженому органу реєструвати акціонерів та проводити збори.
Напередодні запланованої дати проведення зборів перший заступник голови обласної державної адміністрації Богдан Шиба провів у Луцьку “круглий стіл” за участю крупних акціонерів підприємства. Він запевнив, що обласна виконавча влада найбільше зацікавлена в тому, щоб “Ковельсільмаш” працював стабільно. “Враховуючи річні результати, нинішні досягнення заводу, я переконаний, що зараз змінювати керівництво акціонерного товариства недоцільно”, – констатував Богдан Шиба.
Фірма “Восток” здаватися не збиралась. І хоча загальні збори акціонерів офіційно не відбулися, про що свідчить відповідний акт державного виконавця Сергія Кушніра, харків’яни “пішли” ва-банк, від якого попахує криміналом. Представник харківської фірми Олена Грушевська підписала “липовий” протокол засідання наглядової ради ВАТ “Ковельсільмаш”, яке нібито відбулося і на якому її начебто обрали головою. Містична наглядова рада “затвердила” умови контракту з новим головою правління акціонерного товариства якимсь там Валерієм Марчуком, котрого “призначили” на цю посаду аж до травня 2008 року.
У це важко повірити, але пан Марчук звільняється у Харкові з попереднього місця роботи і їде до Ковеля виконувати свої нові обов’язки. Звичайно, на заводській прохідній його не пропустили, а він відразу “настрочив” позовну заяву до суду на акціонерне товариство.
Дивна цивільна справа розглядалася за межами області – Рівненським міським судом, хоча згідно з чинним законодавством повинна була слухатися за місцем знаходження відповідача. Позивач зажадав від “Ковельсільмашу” трьох тисяч гривень компенсації за понесені ним витрати “у зв’язку з переїздом на нове місце роботи” та аж п’ятнадцять тисяч гривень нанесених йому “моральних збитків”. І що ви думаєте?.. Суддя на прізвище Куцоконь вирішив зобов’язати гендиректора Анатолія Понікарчука “не виконувати дій, які не дозволяють Валерію Марчуку приступити до виконання обов’язків голови правління ВАТ “Ковельсільмаш”. У стягненні компенсації та моральних збитків суд, певна річ, відмовив за необгрунтованістю та недоведеністю.
Так на “Ковельсільмаші” з’явився ще один генеральний директор, призначений судом. Анатолій Понікарчук відразу ж оскаржив недолуге судове рішення і добився його скасування. До речі, Ковельський міський суд незабаром також прийняв рішення про визнання недійсними протоколів, якщо їх так можна назвати, якими було “короновано” Валерія Марчука на посаду голови правління.
Харківська фірма “Восток” зазнала нищівної поразки у спробі такої собі оксамитової революції на “Ковельсільмаші”, яка більше була схожа на підступний заколот. Керівництво та переважна більшість робітників заводу дуже занепокоєні перспективою його розчленування, яке намагаються нав’язати хитромудрі акціонери зі Сходу. Харків’яни вже неодноразово робили спроби змінити менеджмент машинобудівного підприємства з метою виведення майна найбільш привабливого і рентабельного ковальського виробництва (займає третину обсягів заводу) для створення структури, де управлінцями були б тільки вони. Любителі швидкої наживи уже вивели з єдиного майнового комплексу Рівненський ливарний завод і тепер інші технологічні напрямки там просто відмирають. З приводу незаконного виведення фірмою “Восток” активів Рівненського заводу тракторних агрегатів також порушено кримінальну справу. А після того, як один із керівників “Востоку” Олександр Сисун очолив Дергачівський завод турбокомпресорів Харківської області, останній досить швидко збанкрутував.
“Ковельсільмаш” у 1993 році в рамках експерименту Віктора Пинзеника став акціонерним товариством, хоч відповідного закону про господарські товариства на той час ще й близько не було. Анатолію Понікарчуку, який у 1981 році прийшов на завод молодим спеціалістом, у середині дев’яностих випало стати його генеральним директором. Підприємство працювало тоді лише на декілька відсотків від своїх потужностей. Під керівництвом Понікарчука правління акціонерного товариства зробило ставку на грамотну постановку маркетингових досліджень ринку стосовно розширення номенклатури виробів. Практика показала, що сільгоспмашинобудівні підприємства, які “пливли” по інерції, загубили свої позиції і перестали існувати. Сьогодні ковельський завод активно шукає нові ринки, освоює різноманітні види продукції, оперативно реагує на потреби споживача.
Зрозуміло, що майбутнє “Ковельсільмашу” – тільки за єдиним майновим комплексом. Адже, наприклад, 12-15 відсотків ковальських виробів і близько 20 відсотків ланцюгового виробництва йдуть на комплектування сільськогосподарських машин, оскільки технології переплітаються. Втім, керівництво підприємства змушене все ще боротися за свою цілісність. Як твердить Анатолій Понікарчук, акціонери зі Сходу шахрайським шляхом заволоділи частиною акцій “Ковельсільмашу”. За даним фактом порушено кримінальну справу. Працювати із прибутками за таких обставин заводу, безумовно, дуже складно. Незважаючи на чимало негативної, спотвореної інформації в Інтернеті навколо підприємства та його генерального директора, тут не втратили жодного ділового партнера. За п’ять місяців нинішнього року заводом було реалізовано продукції на суму 22,1 мільйона гривень, що становить 177,2 відсотка до відповідного періоду минулого року.
На недавній міжнародній виставці “Агро-2005”, що відбулася у Києві, продукція “Ковельсільмашу” виглядала досить пристойно. Про це, зокрема, заявив журналістам перший заступник директора Державного департаменту тракторного і сільгоспмашинобудування Мінпромполітики України Олександр Дмитрашко. “Освоєна ковельським підприємством різноманітна сільгосптехніка вкрай необхідна сьогодні аграріям”, – сказав він. За словами Анатолія Понікарчука, більшу частину техніки з експозиції було продано, укладено угоди на виробництво певних видів продукції.