Кримінальну схему, за якою збирачі молока дурили селян-здавачів, викрили співробітники обласної податкової міліції. Аби не виплачувати селянам належних їм дотацій за здане молоко, заготівельники виготовляли фіктивні відомості та підробляли підписи здавачів про отримання ними грошей...
Кримінальну схему, за якою збирачі молока дурили селян-здавачів, викрили співробітники обласної податкової міліції. Аби не виплачувати селянам належних їм дотацій за здане молоко, заготівельники виготовляли фіктивні відомості та підробляли підписи здавачів про отримання ними грошей.
Олександр ПИРОЖИК
ФІКТИВНІ ВІДОМОСТІ ЗАМІСТЬ ДОТАЦІЙ Не всі, либонь, ще й досі знають, що здавачам продукції тваринництва, крім оплати за здану продукцію, належить отримувати ще й доплати у вигляді дотацій. Такі доплати передбачені постановою Кабміну від 12 травня 1999 року “Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м`ясо в живій вазі”. Як свідчать факти, ще недавно в селах Луцького району селяни про це не знали, бо довгий час давалися себе ошукувати. Співробітники податкової міліції ДПА у Волинській області звернули увагу на сумнівні оборудки одного з луцьких підприємців Валентина Коваленка, котрий займався заготівлею молока. Будучи зареєстрованим як суб`єкт підприємницької діяльності — фізична особа, та здійснюючи торгівлю молокопродуктами, 1 травня 2003 року він уже як фізична особа уклав договір підряду з ТзОВ “Торговий Дім “Любарт” про надання цьому товариству послуг із заготівлі молочної сировини. Отримуючи від ТзОВ “Торговий Дім “Любарт” кошти для закупівлі молока у населення, пан Коваленко збирав його в селах Садів, Білостік, Шепель Луцького району та інших населених пунктах області. Водночас він отримував від цього ТзОВ гроші на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за здане ними переробному підприємству молоко, які підлягали виплаті здавачам. Ці кошти ТзОВ “Торговий Дім “Любарт” перераховувало на розрахунковий рахунок підприємця. Звітуючись, підприємець Коваленко складав відомості про купівлю молока у населення, згідно з якими всі отримані від ТзОВ “Торговий Дім “Любарт” кошти, у т. ч. дотаційні, були ним нібито виплачені здавачам. Однак у ході здійснення комплексної перевірки, проведеної податківцями, з`ясувалося, що відомості ці фіктивні, громадянин Коваленко проставляв у них підписи від імені здавачів. При цьому дотації за закуплене молоко здавачам не виплачував. Як встановлено перевіркою, всього за період з травня по грудень 2003 року ТзОВ “Торговий Дім “Любарт” перерахувало на розрахунковий рахунок приватного підприємця Коваленка коштів на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продане ними товариству молоко в сумі понад 119 тисяч гривень. Ці кошти були використані ним для оплати послуг банку, у власній підприємницькій діяльності — для закупівлі товарів та у підприємницькій діяльності сина, якому видав доручення на користування розрахунковим рахунком. Здавачі молока з цієї суми не отримали жодної копійки.
ДЛЯ ЧОГО ПЕРЕРОБНИКУ ПОСЕРЕДНИК? Ще в недалекому минулому в кожному селі був свій заготівельник молока з числа мешканців села: люди, як правило, йому довіряли. Тим більше, що облік заготівель контролювали сільські ради, а розрахунки між виробником та переробником за здану продукцію здійснювалися напряму. На якомусь етапі окремі молокопереробники стали відмовлятися від послуг місцевих заготівельників і наймати “заїжджих”. Між виробником та переробником з`явився посередник, який перебрав на себе і функції розрахунків зі здавачами молока. Переробник зняв із себе відповідальність за нерозрахунки чи несвоєчасні розрахунки зі здавачами і переклав їх на посередника. Мовляв, ми йому кошти перерахували, а чи дійшли вони до селянина — то вже не наша справа... Як логічно припустити з наведеного вище прикладу, для переробника вигідний насамперед посередник, який має “подвійний” статус. З одного боку, зареєстрований як суб`єкт підприємництва — фізична особа, що здійснює торгівлю молокопродукцією; з іншого — працює з переробником на основі укладеного договору підряду про надання переробнику послуг із заготівлі молокосировини. Що це дає? А те, що в будь-який момент є можливість скористатися абзацом 3 пункту 1 наведеного вище Порядку нарахування, виплат і використання коштів на виплату дотацій, який гласить: “Цей порядок не поширюється на операції... з продажу молока і м`яса в живій вазі посередниками та переробки сировини на давальницьких умовах”. Такий посередник має додаткові можливості для сумнівних оборудок. Якщо в якийсь момент переробнику треба — можна домовитися, щоб він здавав молоко, на яке порядок нарахування дотації не поширюється; якщо в інший момент необхідно збільшити суму дотацій — достатньо “попросити”, щоб він здавав продукцію, використовуючи інший статус... Перевіркою встановлено, що пан Коваленко успішно використовував при заготівлі молока обидва статуси. Мабуть, в залежності від потреби. Віру в успіх свого бізнесу, напевно, змінювало те, що в 1998 році пан Коваленко, з його ж слів, знайшов біля річки Стир, що в місті Луцьку, обріз мисливської одноствольної рушниці 20-го калібру, який виявився придатним для стрільби. Вогнепальну зброю незаконно зберігав у власній квартирі в обласному центрі, доки її не вилучили при обшуку.
А ВКРАДЕНІ ГРОШІ ПІДСУДНОМУ ПОДАРУВАЛИ На судовому засіданні підсудний свою вину у вчиненому визнав повністю. Пояснив, нібито загубив заготівельні відомості, поновити їх не було можливості, враховуючи велику кількість здавачів молока, а звітуватися потрібно було. Тому змушений був сам скласти відомості, вніс у них вигадані прізвища і сам же проставив підписи зазначених громадян. Ці відомості здав у ТзОВ “Торговий Дім “Любарт” для звіту про отримані кошти на закупівлю молока. З кількістю підроблених відомостей та зазначеною в них сумою, які пред`явлені йому в обвинуваченні, згідний. Щодо обрізу мисливської рушниці, то, зі слів підсудного, дозволу на зброю він не мав, але зберігав її для самозахисту, “оскільки мав інколи великі суми грошей”... Вироком Луцького міськрайонного суду від 26 квітня 2005 року, яке вступило в законну силу, Валентина Коваленка засуджено до двох років позбавлення волі. Проте... звільнено від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки — не виїжджати за межі України, повідомляти відповідні органи про зміну місця проживання, роботи тощо. Щодо роботи, то, як стало відомо з надійних джерел, змінювати рід занять він не поспішає. Злі язики стверджують, ніби продовжує бути бажаним гостем на “Любарті”... До речі, селяни своїх грошей на виплату дотацій так і не отримали. У судовому вироку з цього приводу сказано: “В задоволенні цивільного позову про стягнення з Коваленка В.І. в користь Луцької об`єднаної державної інспекції 119016 грн. 71 коп. згідно з ст. 166 ЦК України та ст. 328 КПК України слід відмовити за безпідставністю, оскільки в цій частині обвинувачення, пред`явлене підсудному, виключене згідно з постановою прокурора від 22 квітня 2004 року про зміну обвинувачення”. Коментарі, як кажуть, зайві. Податківці вину підсудного доводять, півтори сотні ошуканих селян-свідків її підтверджують, сам підсудний визнає повністю, а прокуратура і суд так і не знаходять підстав повернути обдуреним здавачам молока їхні гроші?! Ось така правова еквілібристика.
