ШЕСТИРІЧНА ТЯГАНИНА НАВКОЛО КООПЕРАТИВНОГО МАЙНА

Олександр НАГОРНИЙ

Як нам повідомили, у райспоживспілках області збирають підписи пайовиків під зверненнями до Голови Верховної Ради Володимира Литвина та Генерального прокурора Святослава Піскуна.

У цих листах “багатотисячний колектив пайовиків” просить їх втрутитися у майновий конфлікт з пайовиками міжрайміського споживчого товариства “Волиньгоспторг”. У відповідь уповноважені від 108 пайовиків товариства прийняли звернення до громадськості, органів влади, правоохоронців з приводу того, що вони обурені “широкомасштабним поширенням інформації, що не відповідає дійсності”. Словом, розпочалася така собі інформаційна війна.
Як тут не згадати іронічні слова поета, що “вот приедет барин, барин нас рассудит”, які, схоже, залишаються дороговказом і для чиновників, і простого люду. Недаремно ж, якщо десь починаються майнові суперечки між олігархічними кланами, то лунає клич: “Чому не втручається Президент Ющенко?”. Адже в країні звикли, що головним арбітром виступав Кучма, а, так би мовити, “присяжними” були його сателіти з оточення. То невже й далі якийсь “барин” вирішуватиме телефонним дзвінком, кому повинно належати майно двох юридичних осіб? Невже спікер парламенту організує комісію з народних депутатів, яка і приїде ділити кооперативне майно?
А для чого існують господарські суди різного рівня, котрі, до речі, засідали майже безперервно шість років з цього питання? І тепер, коли справи не один раз побували у Верховному Суді України, фактично від імені пайовиків правління обспоживспілки просить Генпрокурора розібратись “у зв’язку з незаконним вилученням нашого майна на суму майже 2,5 млн. гривень”. Та ж часу було більш ніж достатньо, щоб довести свою правоту в судах. Тим більше, що ряд обласних і київських видань, в тому числі і наша газета, неодноразово розповідали про суть претензій, а також на конкретних цифрах показували, як господарюють райспоживспілки і що має товариство “Волиньгоспторг”.
Якщо коротко, то, як казав образно один чоловік, облспоживспілка повернулась спиною (?) до селян, а ось колектив товариства розширив послуги для задоволення споживача в районах. Якби ж тільки не заважали.
Нагадаємо, що в 1999 році згідно із Законом “Про споживчу кооперацію” було прийняте пайовиками рішення про створення товариства — і в Луцькому міськвиконкомі його зареєстрували. До складу товариства ввійшли працівники об’єднання “Облкооплісбудгоспторг”, а також Ковельська і Камінь-Каширська оптово-торгові бази, які належали до нього. Облспоживспілка, звісно, не могла погодитись, що від неї відривають такий ласий шматок і протягом тривалого часу з перемінним успіхом вимагала в судах скасування рішення міськвиконкому про реєстрацію товариства. Зрештою, “Волиньгоспторг” довів правомірність свого існування. Тим більше, що його очолював (тепер уже покійний) відомий авторитетний кооператор Іван Ющак, котрий ділом довів, як можна ефективно обслуговувати селян. І це відбувалося на фоні повного розвалу системи споживчої кооперації в області — розпродажу майна і знищення сільських магазинів. Та це, власне, можна побачити і зараз за невеликим винятком у всіх районах.
Натомість товариство ввійшло до складу альтернативної спілки — Укрспілка “Відродження”. Як це не дивно, але й прибутки значні мали, не було відчужено жодного об’єкта нерухомості, збережено робочі місця, розширено асортимент господарських товарів.
І ось тоді, не довівши в судах, що реєстрація проведена незаконно, новий голова правління Володимир Горгут, напевне, сказав підлеглим: “Ні, віднині ми підемо іншим шляхом”. Треба було довести, що об’єкти, які входили в об’єднання “Облкооплісбудгоспторг”, будувала і фінансувала облспоживспілка. Після довгої судової тяганини (нерідко протилежних рішень) все ж було встановлено, що будівництво проводилось за прямими договорами, фінансування робіт — за рахунок власних коштів “Облкооплісбудгоспторгу” і кредитів. І такі постанови Львівський апеляційний господарський суд виніс як щодо луцьких об’єктів об’єднання, так і власності філії “Волиньгоспторгу” в Камені-Каширському. Вищий господарський суд відхилив апеляцію облспоживспілки і з цією постановою погодився Верховний Суд України.
Дещо в іншому руслі проходили судові баталії щодо Ковельської оптово-торгової бази. З усіма подробицями про це розповідала “Волинь” 22 липня 2004 року у матеріалі “Хто ж заохочує самоправство?”. Тоді господарський суд визнав недійсним акт передачі майна у “Волиньгоспторг”. У цьому вагому роль відіграв колишній працівник товариства, юрист, котрий, м’яко кажучи, підвів своє керівництво, бо деякі документи не потрапили в суд. Львівський апеляційний суд погодився зі своїми волинськими колегами. База швиденько була виведена з підпорядкування об’єднання, незважаючи на подану апеляційну скаргу у Вищий господарський суд. Найцікавіше, що було арештовано в складах три автолавки, документи на які знаходяться у Луцьку. Там вони й досі перебувають замість того, щоб обслуговувати селян. Біля них виставлено відомчу охорону. Людей позбавили роботи. База терпить великі збитки. І це незважаючи на ухвалу Вищого господарського суду про зупинення виконавчого провадження, яку прийнято 12 серпня 2004 року.
А тим часом Вищий господарський суд, отримавши вагомі підтвердження товариства, що до майна бази облспоживспілка не має прямого відношення, у грудні 2004 року направив справу на новий розгляд до господарського суду області. Верховний Суд апеляцію облспоживспілки відхилив. На 16 квітня ц. р. було призначено засідання господарського суду, де й мали розглянути питання законності передачі майна та вилучення його із статутного фонду товариства “Волиньгоспторг”.
Здавалось би, куди простіше: назавжди покінчити з цим майновим спором на засіданні суду. Натомість представники облспоживспілки уникають суду, відтягуючи розгляд справи. Для цього вишукують різні причини. І тепер керівники облспоживспілки вирішили діяти старим випробуваним методом — збирають підписи пайовиків під клопотанням до спікера та Генпрокурора. Діють нібито від імені 30 тисяч пайовиків, які ще залишились в області.
Мабуть, об’єкти в Ковелі правлінню облспоживспілки видаються у комерційному відношенні дуже привабливими. У той час, як йшли судові спори за майно в Ковелі, уже продано складське приміщення з цієї бази площею 346,3 квадратних метри за 6600 гривень. Дубівський сільський голова Павло Безека дав незаконний дозвіл на отримання свідоцтв на право власності, хоча майно знаходилось в судовому розгляді. Чи відчули пайовики області від цього приплив дивідендів? Очевидно, базі судилася б (у випадку судового виграшу) доля багатьох інших об’єктів, які були за останні роки продані — і деякі по заниженій ціні. Довгенький список: обласне автотранспортне підприємство, ремонтно-механічний завод, АТП у Ковелі і Ківерцях, тарно-бондарний комбінат, база “Облкооппостач”, Шацький хлібозавод, кафе і ресторан в Голобах, універмаги в Маневичах і Локачах, ряд овочесушильних заводів тощо. А за цим розпродажем — втрата робочих місць і послуг.
Наскільки нам відомо, волинян підштовхували до нескінченних судових процесів функціонери з Укоопспілки. Інакше, як зрозуміти такий запал? Адже правлінню облспоживспілки є що продавати і віддавати в оренду, а тим більше, що добрячі прибутки приносять ринки, які хоч і бунтують, але нікуди не дінуться від твердої руки Володимира Горгута. Так що жити добре можна, прикриваючись нібито інтересами тисяч пайовиків у селах області.