Як чиновник від екології і працівник прокуратури «відмазували» порушників правил полювання...
Як чиновник від екології і працівник прокуратури «відмазували» порушників правил полювання...
Ярослав ГАВРИЛЮК
Критична стаття “Дикі кабани “вивели” на слід прокурорської сауни”, опублікована у “Волині” 24 лютого цього року, викликала обурення згаданих в ній мисливців та заступника Ковельського міжрайонного прокурора Олександра Борща, який наполегливо лобіює їхні інтереси. Суть справи в тому, що ковельчани Олександр Петручик, Леонід Лавринчук, Віктор Тимошик та Ігор Прадійчук мали відстрільні картки на право полювання у сільгоспугіддях. Однак у пошуках звірини ці добродії “прочісували” на джипах лісові квартали, що належать Ковельському спеціалізованому лісогосподарському акціонерному товариству “Тур”. Рейдовою бригадою було складено протоколи про порушення правил полювання, але мисливці відмовилися з ними знайомитись. Цей факт своїми підписами підтвердили лісничий Зарічанського лісництва Борис Хлуд та капітан міліції Микола Цесля. Гонорові порушники весело закушували і на службових осіб не зважали. Згадані у публікації мисливці тепер наполегливо вимагають спростування “поширених відомостей”, а у разі відмови погрожують редакції та автору судом. Але ж за порушення правил полювання вони були оштрафовані інспектором державного управління екології та природних ресурсів області Володимиром Граковським на суму по 102 гривні кожен. То в чому ж не права газета? Мисливці доводять, що пізніше, тобто через деякий час після виходу статті, їх було реабілітовано. Про те, як відбувалася ця “реабілітація”, варто ознайомити наших читачів. Незважаючи на те, що постанови про адмінстягнення були винесені Володимиром Граковським, працівником досвідченим, який має чималий стаж роботи, вирішив за потрібне втрутитись заступник головного державного інспектора управління екології та природних ресурсів області Олександр Ткачук і, як кажуть, з великим тріском постанову відмінив. Пославшись на норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, він вказав, що відповідний протокол відносно порушників мають право складати уповноважені на те посадові особи органів мисливського господарства, а в даному випадку, мовляв, його складала посадова особа СЛАТ “Тур”, яка нібито на це права не має. Кодекс чималий, але дочитувати його норми треба до кінця. Якби ж Олександр Ткачук як слід з ним ознайомився, то він би там прочитав й таке: “крім того, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати посадові особи підприємств, установ та організацій, що здійснюють охорону, використання і відтворення тваринного світу”. Власне, до таких підприємств й відноситься Ковельське спеціалізоване лісогосподарське акціонерне товариство “Тур”. Рішенням сесії обласної ради від 29 жовтня 1999 року “Про надання мисливських угідь користувачам області” цьому підприємству були передані угіддя строком на 15 років. Директор товариства “Тур” Петро Смаль видав наказ від 22 березня 2004 року №56, яким виконання обов’язків мисливствознавця покладено на інженера по охороні та захисту лісу. У цьому ж документі є типові положення, де чітко зазначається, що охорона тваринного світу є обов’язком саме мисливствознавця. До того ж начальник державного управління екології та природних ресурсів області Ростислав Мігас не заперечував щодо передачі мисливських угідь товариству “Тур” терміном на 15 років. Чому ж сьогодні його підлеглий Олександр Ткачук позбавляє “Тур” права охороняти тваринний світ?! Ковельський район один з найбільших в області за площею лісів, то хто ж буде тут піклуватися за звірину? Може, Олександр Ткачук, який свідомо перекручує факти і вводить в оману як своє керівництво, так і громадськість… У товаристві “Тур” є ще один наказ — від 3 січня 2001 року, де сказано, що “уповноваженими особами по охороні тваринного світу рахувати всю, без винятку, лісову охорону”. Отже, інженер СЛАТ “Тур”, який складав протоколи на ковельчан Олександра Петручика, Леоніда Лавринчука, Віктора Тимошика та Ігоря Прадійчука про порушення ними правил полювання, мав на це, як кажуть, повне право. Принциповість лісової охорони та інспектора Володимира Граковського й викликала справжнє роздратування в оштрафованих мисливців та їх “покровителів” у погонах. Аби вигородити порушників, Олександр Ткачук дає волю фантазії, наголошуючи у своєму “висновку”: “полювання не мало наслідком добування, знищення або поранення тварин”. Тобто, прочісуючи лісові квартали із рушницями, готовими до “бою”, мисливці милувалися красою поліського краю? Але для цього цілком би вистачило фотоапаратів. Через потурання та заступництво отаких спеціалістів від екології дуже потерпає волинська фауна. Олександр Ткачук вказує, що винні особи були притягнуті до відповідальності у вигляді штрафу по 102 гривні, а оскільки вони не мали наміру “знищення або поранення тварин”, “то лише заслуговують на попередження”. Хоча стаття 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає: “Полювання в заборонених місцях тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до двадцяти неоподаткованих мінімумів”. До речі, готуючи відповідь порушникам правил полювання на їхню скаргу, Олександр Ткачук чомусь не зустрівся із посадовцем СЛАТ “Тур”, котрий складав протоколи, не з’ясовував його службовий статус, не враховував правовий статус спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства, яке займається охороною та відтворенням тваринного світу. Не добившись від лісівників протоколів про порушення правил полювання заступник ковельського міжрайонного прокурора Олександр Борщ взявся захищати мисливців і виніс “Постанову про порушення дисциплінарного провадження”. Олександр Іванович обурюється: “Діями інженера охорони і захисту лісу грубо порушені конституційні права громадян…” Звичайно, якщо знані у місті мисливці весело закушують, то лісівникам не слід їм заважати. Суворий прокурор! Якби з таким завзяттям чиновники захищали природу, то може щось би і збереглось в угіддях. Але, на превеликий жаль, дуже часто їхні думки та дії спрямовані лише на захист меркантильних інтересів. Як не дивно, Олександр Борщ “пішов” тим самим шляхом, що й Ткачук. Не дочитавши до кінця законодавство, працівник прокуратури почав звинувачувати лісівників у некомпетентності. Після опублікування у “Волині” критичної кореспонденції пан Борщ звернувся до нашої редакції із суворим застереженням застосувати до газети статтю 37 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні (Спростування інформації), якою “погрожують” і мисливці-порушники. Прокурор грізно запитує: “Де ті кабани, хто їх бачив і йшов по сліду. Якщо по цих слідах йшла якась загадкова рейдова група, то виникає закономірне питання: навіщо їм ті кабани були потрібні?”. Не всі такі матеріалісти, як прокурори. Дехто по-справжньому вболіває за тваринний світ, намагаючись його захистити. У сауні, про яку дещо із сарказмом говорить Олександр Борщ, паряться “державні люди”, після чого в лісі чути стрілянину. Навпроти сауни через річку Турію водяться дикі кабани, які часто йдуть у заплаву. В лютому самки виношують потомство, тому бити їх – великий гріх та злочин. Лісова охорона в цю пору часто організовує рейди. І ось, коли сезон полювання вже давно закінчився, зовсім “не загадкова”, а цілком реальна рейдова бригада в складі того ж інженера СЛАТ “Тур” (переслідування якого після газетної статті організувала міжрайонна прокуратура), лісничого і кількох майстрів лісу натрапили на сліди кабанів та браконьєрів. Останні розбіглися, залишивши в лісі червоного кольору “Ладу” з номерним знаком М3000ВН. Через кілька годин сюди прийшов власник автомобіля. Лісівники викликали міліцію. Машину спочатку доставили до Ковельського міськрайвідділу внутрішніх справ, але чийсь голос по мобільному телефону змусив міліціонерів її негайно відпустити. Чи не здогадується Олександр Борщ чий це був голос?! У своєму листі до редакції Борщ пише: “ті, кого він (журналіст, - Я.Г.) іменує в статті лісівниками та природоохоронцями, намагаються будь-що відкараскатися від допомоги прокуратури”. Ознайомившись із численними матеріалами перевірок відносно порушень правил полювання, я думаю, що це відображає справжній стан речей. Власне кажучи, Олександр Іванович й сам знає, з якими вимогами під стінами міжрайонної прокуратури останнім часом збираються ковельчани. Але в цьому газета прокурорам нічим зарадити не може, бо авторитет завойовується сумлінністю та чесною працею. І щодо тієї сауни на околиці села Гішин Ковельського району. Вона розміщена в межах водоохоронної зони та прибережної захисної смуги. Сауна функціонує без очисних споруд, стоки течуть у річку, що є грубим порушенням статей 87, 89 Водного кодексу України. За словами Олександра Борща, то звичайна “сільська баня”. Цю “баню” на березі Турії я оглядав разом із представниками районної державної адміністрації, громадськості та інших газет. Незважаючи на те, що до цього були сильні хуртовини, сюди пролягла добре накатана дорога, хоч яйце коти. Жителі маленького села Гішин в ту сауну на іномарках не їздять, а от працівників прокуратури там помічали. Президент України Віктор Ющенко якось сказав про тих, хто париться у саунах на берегах річок та озер. До Ковельщини ця критика, схоже, не дійшла. Хто підписував та узгоджував документи на будівництво приватних саун та будинків відпочинку на берегах озер та річок? Думаю, що начальник державного управління екології та природних ресурсів області Ростислав Мігас може пролити світло на проблему.
