Із вирішенням цього питання в нинішньому році на рівні держави зволікали, як могли. Тільки 6 липня, коли в південних областях України хлібороби вже почали збір урожаю, уряд спромігся підписати постанову “Про аграрний фонд...
Із вирішенням цього питання в нинішньому році на рівні держави зволікали, як могли.
Тільки 6 липня, коли в південних областях України хлібороби вже почали збір урожаю, уряд спромігся підписати постанову “Про аграрний фонд” – новоспечений орган, який перебрав на себе повноваження державного агента і виконуватиме функції кредитора на період дії режиму заставних закупівель зерна. Та щоб фонд зміг повноцінно працювати, потрібно подбати про його інфраструктуру, бюджет, кадри. А в цьому плані ще стільки недопрацювань, що гарний настрій у сільгоспвиробників з’явиться ще не скоро. Частину зерна нового врожаю обіцяють забрати для регіональних потреб переробні підприємства Волині. Але обсяги таких закупівель мізерні. Хлібороби вже не знають, тішитись їм чи плакати від того, що врожай зернових у нинішньому році видався непоганим. Кажуть, на півдні деякі сільгоспвиробники, доведені до відчаю, просто спалюють пшеничні поля, щоб не жнивувати і не завдавати собі зайвих збитків. Адже щоб придбати тонну пального, нині потрібно продати шість (!) тонн зерна.
Олена ДУДКЕВИЧ
МОЖЛИВОСТІ АГРАРНОГО ФОНДУ Оператором Аграрного фонду на Волині, через який, власне, і буде здійснюватись закупівля зерна по заставних цінах, виступає ДАК “Хліб України”. За словами директора волинської філії Володимира Жгутова, цьогоріч вони мають намір прийняти 21 тисячу тонн збіжжя, тоді як минулоріч заготовили 12 тисяч тонн при запланованих семи. Володимир Федорович каже, що фізично вони могли б прийняти на склади і 40 тисяч тонн зерна. Але, очевидно, для цього просто немає коштів. Звідкіля ж їм узятися, якщо ДАК “Хліб України” потрапив у серйозну халепу? За підсумками 2004 року збитки від основної діяльності центрального апарату компанії сягнули 41,6 мільйона гривень, а в дочірніх підприємствах – 21,3 мільйона. У першому півріччі цього року ДАК “Хліб України” поніс іще 13 мільйонів збитків. Кредиторська заборгованість компанії перевищила мільярд гривень. Сьогодні ДАК “Хліб України” оперує 102 мільйонами гривень, які й перейшли у фінансове надбання Аграрного фонду (“Дзеркало тижня” № 27-28 від 16 липня 2005 року). Передбачаючи серйозну проблему, група депутатів зареєструвала законопроект, в якому пропонувала виділити Аграрному фонду у якості бюджетних кредитних ресурсів 900 мільйонів гривень, відповідно збільшивши на цю суму граничний розмір дефіциту загального фонду держбюджету. Але через пристрасті, які розгорілись на останній сесії Верховної Ради, законопроект так і не розглядали. Однак уряд таки пообіцяв знайти на потреби фонду півмільярда гривень. Голова Аграрного фонду Володимир Овчар запевняє сільгоспвиробників, що до вересня фонд матиме у розпорядженні шістсот мiльйонiв.
ВІСІМ ДОВІДОК – ПЕРЕПУСТКА ДО АГРАРНОГО ФОНДУ Виявляється, щоб продати зерно по заставних цінах сільгоспвиробникам доведеться добре побігати по конторах, бо відповідно до порядку надання бюджетних позик в межах режиму державних заставних закупівель зерна, окрім заявки до регіонального відділення фонду, виробник зерна має подати ще вісім різноманітних довідок. Зокрема, про відсутність боргу перед бюджетом із загальнодержавних податків та обов’язкових платежів, про відсутність заборгованості перед Пенсійним фондом та фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування та інші. Ось тут у наших сільгоспвиробників і виникає проблема. Бо значна частина підприємств таку заборгованість має, особливо по виплаті пенсій, які отримують колишні працівники, котрі пішли на заслужений відпочинок на пільгових умовах (по області понад 200 тисяч гривень заборгованості). Як тоді буде вирішуватись питання з реалізацією зерна, поки що невідомо. Начальник головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Анатолій Аршулік пропонує звернутися до фонду з проханням, так би мовити, закрити очі на таку заборгованість у тих підприємствах, які сьогодні нарощують потужності. А ще він попросив у керівників районів, аби вони знайшли можливість створити на місцях єдине “вікно”, тобто, щоб сільгоспвиробники мали можливість отримати усі вісім довідок в один день і в одному місці. Як це питання буде вирішуватись в районах, покаже час. Що ж до заставної ціни на зерно, то, за словами Володимира Жгутова, розмір бюджетної позики не може перевищувати 80 відсотків застави, виходячи з розміру встановленої мінімальної закупівельної ціни. Оскільки Міністерство аграрної політики рекомендувало купувати тонну пшениці третього класу не дешевше, ніж 690 гривень, то заставна ціна на це зерно буде в межах 550 гривень (це майже дорівнює собівартості тонни вирощеної пшениці). Щоб визначитись з квотами продажу зерна до ДАК “Хліб України”, головне управління агропромислового розвитку на основі пропозицій, які подавали райони, зробило певні розрахунки. Ознайомившись із ними, невдоволеними лишились сільгоспвиробники Полісся. Їх хвилюють не тільки мінімальні розміри квот закупівель, а й те, що практично не користується попитом жито, тритикале, яких у поліських районах вирощують значно більше, ніж пшениці.
РЕГІОНАЛЬНІ ПОТРЕБИ І ЗЕРНОТРЕЙДЕРИ За підрахунками того ж таки головного управління агропромислового розвитку, тримісячна потреба зерна області становить 37 тисяч тонн. Враховуючи те, що в господарствах населення цьогоріч засіяно понад 130 тисяч гектарів зернових і передбачається, що до регіональних потреб від них надійде 20, 5 тисячі тонн зерна, частка сільгосппідприємств становить лише 16, 6 тисячі тонн зерна. На теренах Волині збіжжя до регіональних потреб купуватимуть Володимир-Волинський хлібозавод, “Волиньзовнішкомхліб”, КХП №2, ВАТ “Горохів-хліб”, “Горохів-зернопродукт”, Голобський КХП, Ковельська реалбаза та інші. Але, якщо ціна Аграрного фонду на зерно буде більш-менш контрольованою, то зернопереробні підприємства купуватимуть збіжжя за ціною, яку диктуватиме ринок. За словами заступника голови облдержадміністрації Віталія Заремби, готуються відповідні документи на виділення з обласного бюджету коштів, щоб закупити зерно для регіональних потреб. Однак, чи знайдуться такі гроші у бюджеті, і чи проголосують депутати за їх виділення, важко спрогнозувати. Не секрет, що частину зерна, яке не надходить до державного резерву і регіональних потреб, сільгоспвиробники продають зернотрейдерам. Нова влада вирішила в нинішньому році мінімізувати їхній вплив на ринок зерна, закликаючи селян не продавати збіжжя нового врожаю нижче ціни, задекларованої Міністерством аграрної політики. Але, як стверджують фахівці, 400 національних зернотрейдерів, які працюють в Україні, навряд чи зможуть “виручити” селян, адже вони теж опинились у непростій ситуації: спершу, коли впав курс долара, і вони на кожній тонні пшениці автоматично втратили 30 гривень, потім, коли “Укрзалізниця” підвищила тарифні перевезення на 50 відсотків. Але найбільше нарікань чути через неповернення їм ПДВ. От і виходить, що по-справжньому конкурувати на ринку зерна зможуть тільки ті зернотрейдери, які мають доступ до дешевих кредитів. А це, переважно, транснаціональні компанії. Посередником між сільгоспвиробниками і зернотрейдерами в нашій області мала би стати Волинська аграрна фондова біржа, створена кілька років тому. Але, як з’ясувалось, за її посередництвом не було продано жодної тонни зерна з минулорічного врожаю. Її виконавчий директор Андрій Марчук достеменно не може пояснити, чим саме займається аграрна біржа. Таким станом справ вкрай незадоволені і керівники аграрного сектора області, і сільгоспвиробники. Адже у той час, коли біржа практично бездіє, трейдери не припиняють купувати волинське зерно, але ж ніхто не знає, за якими цінами і куди саме воно йде. Сільгоспвиробники потребують інформації про ринки збуту вирощеної продукції, але, на жаль, її немає звідки черпати. Саме налагодженням інформаційних каналів, на думку керівників, й повинна займатись аграрна біржа. А тому питання її діяльності незабаром буде розглядатись на комісії обласної ради. Начальник головного управління агропромислового розвитку запропонував обновити склад співзасновників аграрної біржі і повернути її до життя. Зрештою, усі наміри держави щодо закупівлі зерна на Волині не додають оптимістичного настрою сільгоспвиробникам, які сподіваються хіба що на диво. Бо навіть якщо і вдасться реалізувати зерно, заплановане до регіональних потреб і Аграрного фонду, на Волині ще залишиться стільки збіжжя, що хліборобам можна рік відпочивати. Але за що ж тоді виживати, коли переважна більшість господарств 65 відсотків своїх прибутків черпає саме із зернової галузі? За прогнозами синоптиків, початок жнив цьогоріч повинен бути погожим. Але варто поспішати, бо сонячних днів буде не так вже й багато. Та хліборобам більше хочеться побажати сприятливої погоди на ринку збуту зерна, бо це сьогодні не менш важливо, ніж зібрати урожай без втрат.
