Такі короткі літні дні! І вже статечні ячмені Лоскочуть вусами долоні. Жита аж ген до оболоні І сонце в небі горілиць Понад пастелями пшениць. Тривога в серці ожива: Уже жнива...
І скільки б вони не повторювалися у хліборобській долі — звикнути до цього не можна. Це завжди свято душі, попри немилосердну втому, солоний піт і колючі стерні. Попри не завжди мудру політику держави, яка ніяк не навчиться по-справжньому цінувати мозольну селянську працю. Віриться, що у недалекому майбутньому будуть у всіх наших селян оновлені, високопродуктивні комбайни та інша необхідна техніка. Та хай на довгі літа дає Бог здоров’я і ось таким сільським невтомним трудівницям, котрих наш фотокореспондент Богдан Гончарук зустрів у Любешівському районі, які ще вміють і перевесло скрутити, і снопа зв’язати, і полукіпок скласти до ладу.
