БАГАТОДІТНЕ СЕЛО БЕЗ ШКОЛИ

Анастасія ФІЛАТЕНКО

Рованці — село приміське. Хоч і належить воно до Луцького району, але і до обласного центру рукою подати. У той же час, певно, не так уже й багато є сіл на Волині, які можуть похвалитися тим, що мають на сьогоднішній день 420 дітей від року до 16.

Тільки у 2004 році в Рованцях народилося 33 дитини. І в той же час село не має своєї школи. Понад 150 дітей звідси ходять у школи Луцька і Боратина. Дошкільнята теж не мають свого дитсадка.
Рованці не лише село багатодітне, а й гарне. Милують око сучасні оселі, впорядковані двори, зелені газони і багато квітів на подвір’ях. Звичайно, займаються люди і вирощуванням овочів, фруктів, іншої продукції, яку везуть на ринки Луцька. У той же час тут проживає немало людей віруючих. І тому-то у багатьох сім’ях сповідують житейське правило — скільки Бог дасть дітей, стільки й має бути.
Наприклад, у сім’ї Наталії Снітко, гарної жінки, аж 16 дітей. Як каже молода бабуся, уже й п’ятеро внуків має. Семеро її дітей доїжджають маршруткою у школу до Боратина. Жінка на час нашого приїзду в село якраз повернулася з Луцька, діти у дворі ласували бананами, і дуже їй хочеться, аби Рованці мали і дитсадок, і свою школу. Як тільки депутат сільської ради Володимир Марчук, один з великих ентузіастів, ініціаторів будівництва комплексу школа—садок у Рованцях заговорив про те, аби й вона поїхала до Києва, щоб відстоювати право села на садок і школу, одразу погодилася на поїздку.
А в Любові Смалько одинадцять дітей. Гарна і велика сучасна хата, впорядковане подвір’я, доглянуті діти, до речі, як і у вищеназваної її односельчанки. Турбота Любові Кузьмівни теж про дітей, про те, що ось і першокласника Артема доведеться возити і забирати з Луцької загальноосвітньої школи № 7. Окрім нього, власне, з цієї родини ще п’ятеро дітей буде навчатися у цій же школі. Як розповідає Любов Смалько, чоловік, коли у нього є час і можливість, збирає дітей мало не з усієї вулиці і везе своїм власним “бусом” до школи. Незручності виникають і тому, що діти з Рованців навчаються у школі в різні зміни. Тож жінка висловлює сподівання багатьох матерів на те, що школа та й садок таки будуть у їхньому селі.
Коли сільська рада, очолювана головою Сергієм Яручиком, депутати сільської ради, у першу чергу Володимир Марчук, Петро Сітуха, а до них підключився ще й депутат райради Юрій Цейко, не тільки почали вести мову про будівництво школи у Рованцях, а й зайнялися тим, аби фінансово підтримати добру справу, на заклик відгукнулися жителі села. Вони зібрали для комплексу школа—садок 150 тисяч гривень. Стільки ж виділила зі свого бюджету і сільська рада. Справа, як то кажуть, зрушила з місця. Як розповів голова Боратинської сільської ради Сергій Яручик, до складу якої входять і Рованці, у “Волиньагропроекті” розробили проект будови, за який заплатили порівняно з іншими організаціями, куди зверталися, невелику суму грошей — 50 тисяч гривень. Звичайно, для села і це немала сума. Маючи проект і певні кошти, підтримку райдержадміністрації, зокрема, вона подбала про те, аби завезти понад 100 тисяч штук цегли, панелі перекриття, розпочали будівництво. На сьогоднішній день aуже освоєно робіт на будові майже на 400 тисяч гривень. Зрозуміло, що не за всю роботу заплачено працівникам ПМК-20, яку очолює Василь Калуш.
Тож те, що вже зроблено на будові, вселяє надію, що вона не заросте бур’янами, як окремі наші довгобуди, а знайде своє продовження. Хоч, зрозуміло, що все це непросто. Листи про допомогу жителі села направили голові облдержадміністрації Володимиру Бондару, голові обласної ради Василю Дмитруку та голові Луцької райдержадміністрації Богдану Прусу. А ще ініціативна група, зокрема, депутати сільської ради, інші активісти, сільський голова Сергій Яручик направили листа своїм колишнім односельчанам, які живуть нині за кордоном, з проханням допомогти у їх добрій справі. На жаль, земляки на словах підтримують добре діло, а от хоч ініціатори будівництва і вказали реквізити, на які можна перерахувати кошти, їх там поки що немає.
Звернулися жителі села за допомогою і в нашу редакцію. Ми маємо копії листів, надіслані в різні інстанції, а ще список не однієї сотні матерів, котрі просять про будівництво школи-садка у їх селі. Разом із сільським головою Сергієм Яручиком побувала на будові. Під’їхав туди і депутат сільської ради Володимир Марчук, один з ініціаторів і організаторів доброї справи — будівництва школи в селі. У нього троє дітей. Олеся закінчила Кам’янець-Подільський університет і буде працювати в школі, звичайно ж, не у своєму селі. Ілона перейшла у сьомий клас і навчається у музичній школі, а Віта піде у перший клас і теж у музичну школу. Обидві доньки навчатимуться у Луцьку. Тож зрозуміло його старання і бажання, аби в селі була школа, звичайно ж, не лише для його власних дітей, а й не однієї сотні дітей його односельчан. Він настроєний рішуче їхати з делегацією селян до Києва — до Президента чи прем’єр-міністра, якщо на місці не допоможуть, бодай, накрити те, що вже зроблено.
Щоб у дитячому садочку і школі справити новосілля, необхідно сім мільйонів гривень. Про це сказав сільський голова. Таких грошей, ясна річ, цього року ніхто не дасть. Це добре розуміють у селі. Тож поки що просять, бодай, профінансувати те, що вже зроблено, але не оплачено, і гроші на вкрай необхідні роботи. А це не менше 200 тисяч гривень. Як сказав при зустрічі перший заступник голови райдержадміністрації Леонід Карабан, який не просто знає про цю ситуацію, а безпосередньо займається розв’язанням проблеми, в обласній раді та облдержадміністрації обіцяють ці 200 тисяч виділити на будівництво школи у Рованцях при перегляді бюджету на сесії обласної ради. Але, зрозуміло, це може трапитися тоді, коли обласний бюджет буде мати перевиконання.
На наступний рік, як повідомив Леонід Карабан, грошові витрати на будівництво школи в селі мають бути внесені в обласний бюджет. А ще він запевнив і журналіста, і сільського голову Сергія Яручика — що б там не трапилося, навіть якщо не отримають обіцяних 200 тисяч з обласного бюджету цього року, зроблять у районі все можливе і неможливе, аби накрити те, що вже збудовано і не допустити руйнації приміщення, яке звели будівельники з тим, щоб наступного року там можна було проводити штукатурні та інші роботи. Зрозуміло, що це буде для району непросто і нелегко. Тож велике сподівання на те, що гроші таки отримають з обласного бюджету і що керівники області дотримають свого слова.
Керівники сільської ради, депутати, жителі села сходяться на думці, що школа у Рованцях вкрай потрібна і що вони не стоятимуть осторонь вирішення цієї важливої для села проблеми, а й вноситимуть свій посильний вклад у її будівництво. Зрозуміло, що задумане не так швидко здійсниться, як хотілося б. І все ж віриться в те, що нова влада не на словах, а на ділі покаже свою спроможність, свою істинну любов до дітей. Їх у Рованцях сьогодні вже, як ми казали, 420. А від жителів довелося почути: якщо матимуть свій дитсадок і школу, то їх буде ще більше. А недарма говориться, що майбутнє України — то її діти.