На Волині відійшов у засвіти колишній редактор районної газети (Фото)

Ця чорна звістка, наче блискавка, «знеструмила» моє серце. Бо ж я був, ні, досі залишаюся його учнем у найвищому значенні цього слова, пропрацювавши пліч-о-пліч зі Вчителем від Бога увесь цей час.

Скорботне повідомлення передав  Ківерцівський районний інформаційний портал.

Даруйте, але я не в силі стримати скупих чоловічих сліз. І моторошно стає, що журавлями відлітають у вирій мої «однополчани» по долі і перу…

 Народився Микола Іванович 12 лютого 1932 року на Харківщині - у козацькому селі Миколаївка Зачепилівського району. «... Дощового передостаннього жовтневого дня 1955 року я дістався до древнього волинського селища Олика, яке тоді ще було невеличким райцентром», - писав Микола Іванович у своїй книзі «Газета – доля моя». Тут він зробив перші кроки в газетярстві. Пізніше відточував своє журналістське перо у районних газетах, які видавалися у селищах Шацьк та Цумань. А у 1962-му році отримав направлення на роботу у редакцію Ківерцівської районної газети.

У це важко повірити, проте насправді Микола Іванович майже шісдесят літ свого життя віддав улюбленій справі. «Моя гостина на Волині затягнулася на все життя. У цьому чарівному Лесиному краї журналістика стала моїм покликанням, а ківерцівська газета – моєю долею...» – мені ніколи не забути цих слів Миколи Івановича.

У це важко повірити, проте насправді Микола Іванович майже шісдесят літ свого життя віддав улюбленій справі.

Редагуючи видання, він виховував журналістську зміну, видавав історико-краєзнавчі нариси, книги-мемуари, збірки поезій, гумору та сатири. І в той же час нагарувався у борні з моральною злиденністю та духовним зубожінням, віддаючи своє серце справедливості, чесності, чуйності та порядності. У найважчих ситуаціях залишався самим собою – з чистою душею редактора-журналіста, патріота свого краю та гуманіста. Справжнім лицарем-громадянином без амбітної самозакоханості.

Так, життя – це ще й підрахунок втрат…Добра пам'ять про Миколу Івановича Миценка назавжди збережеться у серцях його побратимів, усіх тих, хто його знав.

Василь Недільський, член Національної спілки журналістів України.

Читайте також: Я хотіла зберегти вам батька…». Історія на вечір.