СВЯТО ДУШІ І ПОЕЗІЇ

Анастасія ФІЛАТЕНКО

Леся Українка писала з Грузії до Агатангела Кримського: “Сього літа, згадавши про їх (волинські ліси — авт.), написала “драму-феєрію” на честь їм, і вона дала мені багато радощів, хоч я й відхорувала за неї”.

А до мами згодом вона написала: “А я таки сама “неравнодушна” до сеї речі, бо вона мені дала стільки дорогих хвилин екстазу, як мало яка інша. Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я здавна тую мавку “в умі держала”... Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов “слушний час” — я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік”.
Як бачимо, витоки геніальної драми-феєрії “Лісова пісня” Лесі Українки тут, на Волині, в Нечимному. Був час, коли інтелігенція, найперш письменники, почали бити тривогу з приводу того, що занепадає Нечимне — святе і священне місце на землі. Згорів будиночок, в якому був музей одного твору — музей “Лісової пісні”, висохла криниця, якою милувалася Леся, “дикі” у повному розумінні цього слова туристи “хазяйнували” в урочищі, заростало плесо озера. А ще від Скулина по суті не було дороги, одні калабані.
Ось саме тоді у голови Волинської організації Національної Спілки письменників Василя Гея народилася ідея саме у Нечимному проводити літературне свято “Лісова пісня”, запрошувати на нього письменників Волині, майстрів слова з різних регіонів України і їх молодих колег, фольклорні гурти, іменитих гостей з обласних та районних державних структур.
Минулої суботи вже п’ятий раз у Нечимному відбулося поетичне свято “Лісова пісня”. Одразу хочеться сказати, що багато що на краще змінилося в урочищі. Колишній голова Ковельської райдержадміністрації Віталій Карпюк пообіцяв, що буде споруджено будиночок-музей “Лісової пісні”, висипана дорога, і слова свого дотримав. Минулого року святкували новосілля у відродженому музеї, доїхали, як і нині, автобусом до самого урочища. А ще новинкою нинішнього свята було те, що на дощатій сцені з’явилося озвучення. Та й довкола було досить впорядковано. Щоправда, озеро заросло майже повністю.
Особливою приємністю нинішнього свята було те. що приїхали письменники не лише з Волині, а й з Києва, Львова, Рівненщини, приїхали юні літератори з різних районів області. Вже традиційно відкрила його член Національної Спілки письменників, педагог Ніна Горик. Як тільки-но вона почала вести мову про свято і Нечимне, де набиралася духу Леся Українка, дощ, що моросив, набрав сили. І далі все свято проходило під парасольками. Василь Гей наголосив, що до цього священного місця вабить людей не лише геній Лесі Українки, а й сила слова. Воно правдиве, щире, високе, потрібне людям в усі часи. Він привітав усіх присутніх і подякував колегам з Києва, Львова, Рівного, як і юним літераторам, які стали учасниками свята.
Полинула мелодія сопілки Василя Клімашевського. А на сцені маленька Леся з грабельками. Саме такою знаємо ми її з відомої фотографії. А на святі її образ створила маленька Олександра Шумик, яка прочитала одну з поезій Лесі Українки.
На імпровізованій сцені заступник голови облдержадміністрації Володимир Карпук. Він зазначив, що всі ми народжуємося поетами. І саме на крилах поезії Лесі Українки з усіх-усюд прийшли і приїхали люди в Нечимне. Це Леся Українка зуміла відчути і подарувати нам одвічне єднання людини й природи. Все треба зробити, аби чистим було озерне плесо, а ще важливіше, щоб чисте плесо було у душі кожної людини, щоб там жила поезія, зірка краси й добра осявала нас. Він закликав берегти поезію і щирість цього свята.
Голова Ковельської райдержадміністрації Володимир Грищук схвильовано мовив про те, що його малою батьківщиною був і лишається Лесин край, що до віку в душі не згасне щемне почуття перших відвідин Колодяжного, Нечимного. З приємністю зустріла в Нечимному власного кореспондента “Волині” у Польщі Анджея Вавринюка. Анджей є директором крайового секретаріату “Єврорегіону “Буг”. Дякуючи за запрошення на свято, він сказав, що пишається тим, що цього дня може розділити його з присутніми. А ще додав, що він гордий з того, що є власним кореспондентом газети “Волинь”. Анджей відзначив, що Леся Українка не тільки поетеса України, а й Польщі. Вона залишила по собі слід, який житиме вічно. І як заповідала поетеса, всім нам треба жити в злагоді. Приємно те, що зв’язки з Волинню щороку міцніють, міцніють вони й між державами, наголосив Анджей Вавринюк.
Привітала присутніх від імені просвітян голова Волинської обласної організації товариства “Просвіти”, член Національної Спілки письменників Надія Гуменюк. Вона повідомила, що наступного року в рамках свята відбудеться ще й конференція, до якої буде причетна “Просвіта”. Вона прочитала вірш-посвяту Лесі Українці, закликаючи так берегти й любити Україну, як її любила велика поетеса.
На святі виступили з добрим словом члени Національної Спілки письменників з Києва Ніна Гнатюк, Галина Тарасюк, голова Львівської організації Національної Спілки письменників Марія Маткобожик, письменник з Рівного Євген Шморгун та інші.
На святі співало вокальне тріо “Райдуга” з Ковеля, виступали фольклорні гурти з Ковельського будинку школяра, села Білин, діти з Скулинської школи, славетна народна співачка, лауреат радіоконкурсу “Золоті ключі” Тетяна Відник, сцену з вистави “Лісова пісня” зіграли студенти Волинського училища культури і мистецтв Ірина Маслюк та Іван Залуський, а також школярі з Білина Ірина Відник та Роман Наконечний.
Василь Гей та Надія Гуменюк вручили юним літераторам Волині, зокрема, переможцям поетичного конкурсу почесні грамоти, а також відзнаки — книги і пам’ятні футболки з емблемою “Просвіти”. Анджей Вавринюк вручив Ніні Горик оригінальний кубок, а Василю Гею — грамоту.
Гості оглянули музей “Лісової пісні”, мали можливість помилуватися красою лісу. І навіть дощ не зіпсував свята.