«Ну викапаний Кобзар»: на Донбасі воює фіналіст конкурсу двійників Тараса Шевченка

Справжнісінький Кобзар! Це перше, що спадає на думку, коли бачиш Володимира Шевченка з міста Тальне Черкаської області. Він брав участь у конкурсі двійників Тараса Григоровича, який проводили брати Капранови, і став його переможцем, а зараз воює на передовій.

Кожен з учасників писав один рядок із «Заповіту» і ставив свій підпис

Володимир Шевченко – черкаський будівельник, йому п`ятдесят років. Коли оголосили конкурс, що розшукується двійник Тараса Шевченка, його відрядила до Києва дружина. Вітчизняні письменники та книговидавці вирішили знайти схожих людей на Кобзаря, так як це роблять у Сполучених Шатах, де вже 20 років поспіль проводять конкурс двійників Ернеста Хемінгуея. Ідея конкурсу належить братам Капрановим. У поета була типово українська зовнішність, тому мало не в кожному селі мусить бути свій Шевченко. Зазвичай Володимир вусів не носив. Як і не малює, і не пише віршів. Чоловік зізнається, що після перемоги на конкурсі, його почали запрошувати грати на сцені.

Він брав участь у конкурсі двійників Тараса Григоровича, який проводили брати Капранови, і став його переможцем, а зараз воює на передовій.

– Подали заявки 29 кандидатів на звання Першого офіційно визнаного двійника Тараса Шевченка, – розповідає військовий. – Учасники конкурсу – люди різних спеціальностей і професій, з різних куточків України, з різними вподобаннями. Проте схожість з геніальним поетом нас об`єднувала. Був і повний тезка Тараса Григоровича Шевченка з Києва. Серед претендентів також Заслужений артист України, актор театру та кіно Петро Панчук, якому неодноразово доводилось грати Кобзаря. Проти мене виступав актор, який постійно грав ролі Шевченка, але я все одно посів перше місце. Мені накладали грим, клеїли штучні вуса. Після цієї події я вирішив відпустити власні. Потім я виконував роль Шевченка в Черкаській філармонії. Мав виступати у Києві, але почався Майдан і війна», — згадує боєць.

Особливим елементом церемонії нагородження та знайомства з «Шевченками» стало написання «Заповіту»: кожен з учасників писав один рядок з віршу і ставив свій підпис.

Без перемоги миру не буде

Побратими на фронті називають його «Тарасом». Та ще й прізвище у нього, як у поета, – Шевченко. У своїй громадянській позиції Володимир такий же безапеляційний. Боєць вважає, що війна на Донбасі може закінчитися тільки перемогою.

«У Збройні Сили хотів піти ще у 2014-му. Але мене не взяли. Дивно, адже я мав військову спеціальність – «командир радіовзводу» і «командир танку Т-80». Служив строкову і надстрокову службу у Німеччині. У 93 бригаду все ж вдалось потрапити у 2015 році», – говорить військовослужбовець.

Зараз бригада Володимира Шевченка дислокується на Донечині. «Тарас» упевнений, що Донбас – це питомо українська земля. І якби не було російської армії, ми б давно отримали перемогу, за лічені місяці ще у 2014 році.

«Щодо перемовин – ні, любі друзі, так воно не буде! Росіяни нас завжди зневажали і недооцінювали. Та ми не такі прості! І війна це довела. Без перемоги миру не буде. Тих, хто не згідний, треба поставити на місце, цих заблудлих овець треба вчити. Вони і так вже багато горя наробили. А тих, хто йде на нас зі зброєю, потрібно судити за законом. Тоді буде порядок. Правильно Тарас Шевченко казав: «Ще повіє огонь новий з Холодного Яру!» – стверджує Володимир.

За матеріалами прес-служби 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ «Холодний Яр» на сторінці у Facebook.