«Ну викапаний Кобзар!»: на Донбасі воює двійник Тараса Шевченка

Справжнісінький Кобзар! Це перше, що спадає на думку, коли бачиш Володимира Шевченка з міста Тальне Черкаської області. Він брав участь у конкурсі двійників Тараса Григоровича, який проводили брати Капранови, і став його переможцем, а зараз воює з російськими окупантами на Сході України

«Не малюю, віршів не пишу, і навіть вусів раніше не носив…»

Володимир Шевченко — ​черкаський будівельник, йому 50 літ. Коли оголосили конкурс, що розшукується двійник Тараса Шевченка, його відрядила до Києва дружина. Вітчизняні письменники та книговидавці вирішили знайти схожих людей на Кобзаря, як це роблять у Сполучених Шатах, де вже 20 років поспіль проводять конкурс двійників Ернеста Хемінгуея. Ідея конкурсу належить братам Капрановим. У поета була типова зовнішність українця, адже чи не в кожному селі має бути свій «Шевченко».

Володимир зазвичай вусів не носив. Як і не малює, і не пише віршів. Чоловік зізнається, що після перемоги на конкурсі його почали запрошувати грати на сцені.

За своєю громадянською позицією Володимир такий же безапеляційний, як Кобзар.

— Подали заявки 29 кандидатів на звання «Перший офіційно визнаний двійник Тараса Шевченка», — ​розповідає боєць. — ​Учасники конкурсу — ​люди багатьох спеціальностей і професій з усіх куточків України, з різними вподобаннями. Проте схожість із геніальним поетом нас об’єднувала. Був і повний тезка Тараса Григоровича Шевченка з Києва. Серед претендентів також заслужений артист України, актор театру та кіно Петро Панчук, який неодноразово виконував роль Кобзаря. Проти мене виступав актор, який постійно грав ролі Шевченка, але я все одно посів перше місце. Мене гримували, клеїли штучні вуса. Після цього я вирішив відпустити власні. Потім я виконував роль Шевченка в Черкаській філармонії. Мав виступати в Києві, але почався Майдан і війна», — ​згадує військовик.

Особливим пунктом церемонії нагородження та знайомства з «Шевченками» стало написання «Заповіту»: кожен із учасників писав один рядок з вірша і ставив автограф.

«Без перемоги мир не настане!»

Побратими на фронті називають його «Тарасом». Та ще й прізвище його, як у поета, — ​Шевченко. За своєю громадянською позицією Володимир такий же безапеляційний. Боєць вважає, що війна на Донбасі закінчиться тільки перемогою.

— У Збройні сили хотів піти ще у 2014-му. Але мене не взяли. Дивно, адже я мав військові спеціальності — ​«командир радіовзводу» і «командир танка Т 80». Був на строковій і надстроковій службі в Німеччині. У 93-тю бригаду все ж вдалось потрапити у 2015 році, — ​каже військовослужбовець.

Нині бригада Володимира Шевченка дислокується на Донеччині. «Тарас» упевнений, що Донбас — ​це питомо українська земля. І якби не було російської армії, ми б отримали перемогу за лічені місяці ще у 2014-му.

— Щодо перемовин — ​ні, любі друзі, так не вийде! Росіяни нас завжди зневажали і недооцінювали. Та ми не такі прості! І війна це довела. Без перемоги мир не настане. Тих, хто не згідний, треба поставити на місце: заблудлих овець необхідно вчити. Вони і так вже багато горя наробили. А тих, хто йде на нас зі зброєю, слід судити за законом — ​тоді буде порядок. Правильно Тарас Шевченко писав: «Ще повіє огонь новий з Холодного Яру!» — ​наголошує пан Володимир.

Підготовлено за матеріалами прес-служби 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ «Холодний Яр» на сторінці у Facebook.