БЕЗПРИДАННИЦЯ

Ірина РОДЗЬ

Часто читаю добірку “Любить! Не любить”, але пишу вперше. Справа в тому, що мою увагу привернула публікація “Без тебе світ немилий”. Уже багато писано-переписано про втрачене кохання. І від цієї втрати найчастіше страждають молоді дівчата. Це вони згодом починають розуміти, що їх принц не такий вже й ідеальний, як здавалось раніше. Життя показує, що в багатьох випадках кохання має далеко не щасливий кінець. Так було і в моєї знайомої...

З Юлею я познайомилась п’ять років тому на вступних екзаменах у технікум. Дівчина відразу мені сподобалась — весела, компанійська, добра. Вона вразила мене своєю щирістю і простотою. Скоро я вже знала про неї, здавалось, все — навіть те, що є в Юлі наречений з гарним ім’ям Богдан. Я раділа, що матиму таку подругу. Але сталось так, що мене зарахували до числа студентів, а Юлю ні (недобрала балів). Порюмсавши трохи, вона забрала документи і поїхала в село.
Три роки мого студентства пролетіли, як один день. Спочатку трохи сумувала за своєю новою знайомою. Та згодом з’явились нові подруги — як кажуть, час лікує. Я вже й призабула про Юлю. А ось недавно, повертаючись з роботи, ледве не зіштовхнулась з дівчиною, яка йшла навпроти. Підвела очі, щоб вибачитись, і була приємно вражена — переді мною стояла Юля! Як же ми обоє зраділи цій зустрічі?! За декілька хвилин уже сиділи в найближчому кафе за чашкою кави. Розмовляли про роботу, навчання, різні житейські ситуації. “Слухай, Юлю, — запитала я,— а ти вже, мабуть, заміж вийшла за свого Богдана?”. Запитала і враз по обличчю Юлі зрозуміла, що зачепила болючу тему. “Усе гаразд. Не тільки ти мене про це питаєш”,— сказала дівчина. А помовчавши якусь мить, виклала мені ту історію свого нещасного кохання, яка важким каменем лежала на серці.
... Після невдалого вступу до технікуму Юля повернулась додому. Звичайно, рідні були пригнічені тим, що вона не стала студенткою, бо ж то, як вважали, рік пропав. За повсякденними клопотами, яких у селі вистачає, невдача скоро забулась, і життя понеслось своєю течією. Вдень Юля допомагала батькам по господарству, а ввечері зустрічалась з Богданом, якого вже уявляла своїм чоловіком. Але мати хлопця не дуже полюбляла майбутню невістку і вирішила докласти всіх зусиль, щоб розлучити їх. Неприязнь до Юлі, як сама дівчина вважала, була пов’язана насамперед з тим, що вона з небагатої сім’ї, де, крім неї, ще двоє менших дітей. До того ж батько випиває, часто навіть влаштовує скандали. Мати ж Богдана хотіла мати за невістку “дитину з забезпеченої родини”, а не якусь безприданницю.
Минало літо. Юля вирішила їхати на сезонні роботи у Польщу. Вона попрощалась з Богданом до нових зустрічей, не знаючи, що мати хлопця ніби того й чекала. Жінка взялась шукати обраницю для свого сина. І сталось так, що саме в цей час до сусідів приїхала погостювати дівчина з Луцька (“Із сім’ї хорошої, навчається у престижному вузі”,— говорили про неї в селі). Мати Богдана і познайомила їх, запросивши якось ввечері дівчину на чай. З того часу Богдана і лучанку бачили всюди удвох — на річці, на дискотеці в сільському клубі. Через якийсь час село облетіла звістка, що Богдан одружується, що наречена вже вагітна...
За іронією долі, Юля повернулася додому з Польщі в день весілля. Колись думала, що вона йтиме під вінець з Богданом, і ось такий удар. Щоб ще раз не обпекти уже обпечене серце, поїхала до родичів у сусіднє село. Не хотілось чути весільних мелодій.
... Село, як вулик — всі про всіх усе знають. За якийсь час до Юлі дійшли чутки про те, що в Богдана “не все ладиться з молодою дружиною”. Переказували навіть люди, що до розлучення доходить, що мати стримує сина: мовляв, не руйнуй свого щастя. На що він відповідає злим докором: “Моє щастя ти зруйнувала”.
Одного разу Юля поверталась з Луцька додому. Людей в автобусі було багато. І сталось так, що поряд з нею сів Богдан. Це була перша їх зустріч з того дня, як попрощались перед її поїздкою у Польщу. “Як життя?”— заговорив першим хлопець. “Нормально, живу якось. А що в тебе, як дружина, донька?”. “Знаєш, я тебе завжди кохатиму”,— сказав Богдан і глянув на Юлю очима, повними безнадії і відчаю. І вона все зрозуміла. За помилки молодості доводиться розплачуватись.
с. Борохів
Ківерцівського району