За що волинян поважав парагвайський диктатор
Українська діаспора у Парагваї складається в основному з нащадків волинян, які виїхали у цю південноамериканську країну у 30-х роках минулого століття
Як зараз живуть парагвайські волиняни та поліщуки газеті «День» розповів мандрівник Олександр Волощук. Центром нашої діаспори у цій крані є місто Енкарнасьйон, розміром з Ковель. На знак пошани до вкладу українців у розвиток краю, кольорами герба міста є синій та жовтий. Наші земляки досі бережуть свою мову. Але за словами Олександра Волощука, «мова волинян законсерувалася». «Я помітив, що деякі сучасні українські слова парагвайським фермерам незрозумілі. Якщо волинянин одружувався з місцевою, то українська ідентичність, переважно, зберігалася. Якщо парагваєць одружувався з волинянкою, то все було з точністю до навпаки», - сказав він.
Диктатор Альфредо Стресснер (правив країною з 1954-го до 1989 року) поважав українців, навіть приїздив на відкриття пам’ятника Шевченкові, розповідає пан Волощук. Такої шани нащадки волинян заслужили за свою працездатність.
Диктатор Альфредо Стресснер (правив країною з 1954-го до 1989 року) поважав українців, навіть приїздив на відкриття пам’ятника Шевченкові, розповідає пан Волощук. Такої шани нащадки волинян заслужили за свою працездатність.
Мандрівник продовжує: «Бідних українців там просто немає! Чомусь наші заробітчани тепер їдуть «накатаним» шляхом у Польщу, Німеччину, Італію, Португалію... І нерідко стикаються там з проявами дискримінації. А в Парагваї могли б одразу приєднатися до успішної спільноти українців. Якщо говорити про наших земляків, які опинилися в Латинській Америці, то найбільшими оптимістами є саме українці Парагваю. Вони дружні, товариські, щедрі — навіть подарували мені новенький ноутбук! Григорій Ребрук, у котрого я зупинявся, на святкування повноліття своєї доньки витратив понад 30 тисяч доларів. Стільки ж або навіть трохи більше пересічний українець, працюючи на землі, заробляє за місяць. Нормальні закони, тому нащадки бідних поліщуків стали там заможними людьми».