УБОЗ ОГОЛОШУЄ ВІЙНУ КОРУПЦІЇ

“Потрібний елітний підрозділ по боротьбі з кримінальною корупцією у владі” — так вважає начальник УБОЗу підполковник Валерій Герасимов.

Валерій Васильович Герасимов — волинянин, починав міліцейську службу з оперуповноваженого карного розшуку Луцького МВ УМВС. З 1994 року працював на різних посадах в управлінні з боротьби з організованою злочинністю. З жовтня 2003 року по травень 2005 перебував на пенсії. Нині очолює УБОЗ.

Олександр НАГОРНИЙ

—Валерію Васильовичу, очевидно, вам запропонував очолити УБОЗ Михайло Лебідь, з яким ви раніше працювали. Чому ви погодилися?
— Я довго обдумував цю пропозицію Лебедя. До речі, я пережив багатьох начальників, які в УБОЗі змінювалися мало не щорічно. Я був змушений піти з посади начальника розвідувально-аналітичного центру на пенсію після того, як прийшов в обласне управління Кміта з рівненським корпусом. Дав згоду, бо було бажання підняти престиж УБОЗу.
— А помаранчева революція якимось чином вплинула на ваше рішення?
— Безумовно. Я допомагав національному штабу порятунку, разом з товаришами їздив на Майдан, де найбільше переживав, щоб не пролилася кров. І тепер, вважаю, є можливість зробити щось корисне для людей.
— Як ви себе почуваєте після зміни керівництва? І що зараз можете сказати про злополучний “волинський автоклондайк”?
— УБОЗом було витребовано документи з ряду МРЕО. Четверо колишніх керівників, як вже повідомлялося, було затримано, порушено дев’ять кримінальних справ. Збитки для держави обчислюються десятками мільйонів гривень. Реєстрували по 70 авто в день. Нічого не боялись: навіть на сільську бабусю було зареєстровано два величезні автобуси “Неоплан”.
А почуваю себе нормально. Адже Віктор Швидкий — професіонал, компетентний і вимогливий керівник.
— Але ж міліція — це остання ланка ланцюжка. Проходження автомобілів через кордон відслідковують митники, прикордонники, СБУ, нагляд здійснює прокуратура. То чому роками існує цей наш автоклондайк?
— Щодо інших служб, то це питання не до мене. Я знаю, що в окремих випадках прокурори вимагали якісь документи в МРЕО, згодом їх повертали, а потім вони губилися. В зв’язку з “розкруткою” справ щодо незаконної реєстрації іномарок я відчуваю до себе неприязнь і невдоволення з боку деяких посадовців, але мені нічого втрачати.
— Про те, як “вкидають” автомобілі через кордон, ми повідомляли в матеріалі “Підпільний авторинок Волині” (4 березня 2004 року), який, до речі, під час прес-конференції в Києві було передано Юлії Тимошенко. Що робиться, аби контрабандні схеми перестали існувати?
— Річ у тім, що ті схеми вже перестали існувати — з’являються нові ходи. Наприклад, людина нібито купила на базарі БМВ. І в неї згодом (!) з’являються підозри, що документи підроблені. Вона звертається у міліцію. Там швидко з’ясовують, що так і є. Виносять відмову в порушенні кримінальної справи і радять звернутися в суд, який встановлює, що іномарка набута законно. Без проблем і запитань в МРЕО ставлять її на облік. Чому ніхто не цікавиться, як вона пройшла через кордон і чи була розмитнена? Це елементарне замовлення, яке виконують посадовці.
— Волинь прославилась й іншими злочинними діяннями, зокрема, організацією підпільних алкогольних цехів. Є вони в нас нині чи перевелися?
— Є, бо існує попит на сурогат — люди не дбають про своє здоров’я. Недавно співробітниками УБОЗу викрито організовану злочинну групу в складі чотирьох осіб, які в Ковелі створили підпільний цех по виготовленню та збуту фальсифікованих спиртних напоїв. Квартира, гараж — ось і все виробництво. Було вилучено 740 пляшок з алкогольним напоєм, 559 літрів етилового спирту, понад 70 тисяч підроблених марок акцизного збору.
— Але чому тільки один такий цех виявили, якщо знавці твердять, що фальсифікованої горілки, зокрема марки “Поліська”, дуже багато?
— Важко весь “ланцюжок” і його учасників задокументувати. Адже звідкись надходять етикетки, акцизні марки (у наведеному випадку — зі Львова), “лівий” спирт тощо. Інакше можна виявити порожні пляшки, які господар нібито прагне здати на завод та спирт... на весілля і т. д.
— Валерію Васильовичу, значний резонанс серед населення викликала справа про злочинну організацію, котра шахрайськими методами заволодівала житлом лучан. Як таке могло статись, що, як тепер з’ясувалось, група циган під носом у правоохоронців так нахабно діяла з 2002 року?
— Трудність полягала в тому, що шахраї підшукували бідних власників квартир — самотніх, похилого віку чи схильних до випивки, яких залякували, поїли, били. При цьому заманювали в Ківерці, де утримували якийсь час, і обіцяли вигідні умови при обміні житла. Натомість через своїх спільників (адже з 18 змовників лише 9 осіб було циганської національності) через нотаріальні установи, агентства нерухомості перепродували квартири, а потерпілим пропонували старі хати в селах Ківерцівського району. Виявлено десять фактів незаконного заволодіння квартирами громадян в Луцьку, яким нанесено збитки на суму майже півмільйона гривень. Серед підозрюваних — колишній працівник прокуратури. Справу направлено до суду. Слід сказати, що в багатьох випадках пильність виявляли сусіди, а ось міліція прогледіла циганське нахабство.
— Питання справді цікаве: чому так сталося, що в Ківерцях не бачили, чим займався “барон” з своєю шайкою? Тож, мабуть, правильно звинувачували в останні роки УБОЗ, що він мало виявляв злочинних угруповань чи організацій. Пригадується, що Президент надзвичайно суворо критикував міліцію, яка знає бандитів за кличками, але не викриває їх, бо, мовляв, “кришує”.
— Так, ми володіємо інформацією про протиправні дії тих чи інших осіб. Але нерідко довести справу до суду не можемо. Зараз у злочинному світі сталися зміни, а міліція — з радянського часу. Оті перші наперсточники, бритоголові десь до кінця 2000 року або перестріляли один одного, або легалізували бізнес і навіть пішли в парламент. Тепер завуальовані бандити нерідко допомагають крутій фірмі. А потерпілі підприємці відмовляються писати заяви. Нерідко на них після звернення в міліцію тиснуть, погрожують, а то й гроші платять: тільки забери своє зізнання. І люди здаються. Усі знають, що в суспільстві беруть хабарі, є здирництво, розкрадання, але про це ніхто не заявляє. Моя хата скраю...
— Можливо, ви не можете потерпілих захистити належним чином?
— А хай хтось назве прізвище людини, яка б звернулася за допомогою, і правоохоронці її не захистили. Я з 1994 року в УБОЗі, але такого не пам’ятаю, щоб на потерпілого після суду “наїжджали” правопорушники. Інша справа, що потерпілого, окрім міліції, ніхто не захищає. Обвинувачений має найкращого адвоката, за свого злодія горою стоять політичні партії, правозахисні організації... Хіба є реальний змагальний процес у суді? Немає. А яка наша бюрократична система допиту потерпілого! Спочатку — органи дізнання з ним працюють, згодом — слідчі, прокурори, а ймовірні злочинці теж не сплять... Людині просто набридають очні ставки та допити.
— Скажіть, це недопрацювання органів дізнання, слідчих чи, м’яко кажучи, лібералізм суддів, коли прямо з судової зали митників, податківців, чиновників випускають, даючи їм декілька років покарання з відстрочкою виконання вироку?
— Звісно, кожен випадок потребує вивчення. Хоча ще не було такого, щоб співробітники УБОЗу надали такі недоказові матеріали, які послужили приводом виправдання підозрюваного в суді. А ви поцікавтесь, скількох посадовців за економічні злочини посадили за грати і вам стане все ясно. Думаю, кілька чоловік. Чому у Кримінальному кодексі такі допуски — за один і той же злочин можна засудити і на 5, і на 12 років?
— Знову ж виникає логічне запитання: можливо, ви не виявляєте “крупну рибу”, а обмежуєтесь пічкурами?
— У цьому році ми виявили 54 посадових злочини, з них 32 — в органах влади та управлінні, що вдвічі більше, ніж торік за цей період. Серед тих, хто повинен сісти на лаву підсудних, керівник обласного рангу, перший заступник голови райдержадміністрації, посадовці державної податкової адміністрації, які допускали збитки на сотні мільйонів гривень. Вісім кримінальних справ по злочинних угрупованнях направлено в суд. Зокрема, доведено, що до збуту наркотиків причетні міліціонери.
— Валерію Васильовичу, як боротися з явними хабарниками? Отримує посадовець 1000 гривень зарплати, а котедж будує на мільйони доларів.
— Треба, щоб був контроль не за прибутками (хоча і його немає), а за видатками. Депутати Верховної Ради просто не хочуть рубати сучок, на якому сидять, і не приймають такий закон. Хай би було так, як на Заході: чиновник будує котедж, купляє дороге авто, але державна служба це оцінює і виставляє відповідну суму на сплату податку. І хай він документально доводить, що гроші нажиті чесно, якщо не хоче платити.
— Але ось які парадокси бувають. Міський прокурор Руслан Чернота їздить на крутій тачці, на його дружину зареєстровано дорогі автомобілі. І що? Дружина — підприємець. В іншого прокурора — впливовий тесть і т. д.
— Я вам офіційно повідомляю, що дружина міського прокурора за 2004 рік сплатила 100 гривень єдиного податку, а тому оцінювати законність надбання автомобілів чи котеджів не буду.
— А які хороми і зарплати в співробітників УБОЗу?
— За останні 10 років вперше два працівники отримали квартири. Ми не дотягуємо навіть до того мінімуму, що назвав Юрій Луценко — 700 гривень для міліціонера. У нас 17 відсотків — недокомплект. На жаль, в останні роки “вимито” багато професіоналів. Анекдотичний випадок: з п’яти молодих офіцерів, які закінчили навчання в Донецьку, двоє подали рапорти про небажання служити. Виявляється, в них профіль — служба в ДАІ. А оскільки поки що вона поза штатом, то їм запропонували місце в інших службах. А вони кажуть: “Не бажаємо, на нас батьки гроші потратили”. Давай їм палочки в руки і виставляй на дороги. Наче держава їх не утримувала. А УБОЗ навіть бензину не має, сучасної техніки.
— Чи не потрібна реформа і для УБОЗу?
— Реформа необхідна. Це повинен бути елітний підрозділ по боротьбі з кримінальною корупцією, економічними злочинами. Адже ці злочини пов’язані з владою. І потрібна копітка цілеспрямована робота. На жаль, у нас досі залишається в силі радянська “процентоманія”, а слід оцінювати роботу міліції по реальному захисту людей, а не за цифрами.
— Чи бачите зміни після помаранчевої революції в рядах міліції?
— Дуже вдарила по авторитету міліції виборна президентська кампанія. Важко поміняти психологію: міліціонер повинен служити людям, а не владі чи кланам. А ще ж діє і старе правило: “Вчитись не хочу, красти боюсь, поїду до Луцька — в сержанти наймусь”. Не хочу ображати всіх сержантів, але є й таке: йде хлопець не за покликом душі, а тому, що нічого не вміє робити. Можна поміняти керівництво на всіх рівнях, а “сержанти”, умовно кажучи, й далі будуть заробляти на порушниках закону. Повинна бути об’єктивна оцінка роботи міліції і достойна оплата її праці.
— Бажаємо вам, Валерію Васильовичу, щоб зусилля по наведенню порядку в області були підтримані керівництвом правоохоронних органів, щоб у наших людей не виникала зневіра до дій міліції.