ХОЧ ЗА ВОДУ НЕ ДЯКУЮТЬ
Але працівники «Луцькводоканалу», якому сьогодні виповнилося 80 літ, нашу вдячність заслужили...
Але працівники «Луцькводоканалу», якому сьогодні виповнилося 80 літ, нашу вдячність заслужили.
Світлана ЗОЗУЛЯ
У народі кажуть: якщо спекотної літньої днини вас напоять водою і ви подякуєте за це господареві, то він може одразу ж кинути у відповідь: «За воду не дякують!». Справді, напоїти водою подорожнього — це не послуга і навіть не прояв доброї волі, а обов’язок кожного.
Про це, як ніхто, знають працівники комунального підприємства «Луцькводоканал». Вони не чекають особливої вдячності від людей і дбають про те, щоб кожен мешканець нашого міста мав безперешкодний доступ до рідини з магічною формулою Н2О.
Цьогоріч головному водному підприємству Волині виповнюється 80 літ. Десять років тому його очолив Анатолій Бащук, який пройшов у «Водоканалі» усі щаблі професійного зростання.
А тепер давайте здійснимо невеличкий екскурс у минуле. «Проект будівництва водопроводу в Луцьку — ухвалити». Цей промовистий факт зафіксовано у протоколі соціально-економічного комітету від 8 січня 1925 року. Цікаво, що безпосереднє спорудження водогонів здійснювалося польськими спеціалістами згідно з проектом професора Варшавської політехніки, інженера І.Радзишевського.
У відповідності до геодезичного плану міста перший централізований водопровід було збудовано на теперішній вулиці Галана. Там тоді проживали поважні чиновники міської управи. Спершу тут була водокачка з механічним приводом, каналізація і водяне опалення житла. Потім розпочалося комплексне спорудження річкового водозабору, очисних споруд і резервуару для палива. Всі мешканці центру Луцька були з водопроводом уже до 1937 року.
Також активно проводилися роботи по обладнанню каналізації. Цей процес виглядав приблизно так: колектор Глушець, діаметром 1000 мм, підключали до станції перекачки, що забирала воду з міських луків, а також стоки з вулиць.
Але ж «усе тече, усе міняється», як висловлювався давньогрецький мудрець Геракліт. І нікого не здивуєш тим, що Луцьк у ХХІ столітті вже зовсім не той, яким був на початку ХХ-ого.
Зараз водопостачання нашого міста здійснюється за посередництвом Гнідавського, Дубнівського та Омелянівського водозаборів підземних джерел, що пружно б’ють із 55 артезіанських свердловин. Глибина їх коливається від 26 до 160 метрів. А загальна довжина водогонів становить 60,8 кілометра. Розподільчі ж мережі, що перебувають на балансі у підприємства, простяглися більш як на 240 кілометрів. Нині експлуатуються сталеві, чавунні, азбесто-цементні, пластикові та поліетиленові труби широкого діапазону. За один рік по них проходить сила-силенна кубометрів життєдайної рідини.
Напевно, пересічний мешканець Луцька і не відає, і не задумується над тим, яким чином потрапляє вона у звичайнісінький кран, що його можна легко знайти у кожній ванній?!
Отож, вода від свердловин по загальному трубопроводу, діаметром від 300 до 600 міліметрів, подається на станцію знезалізнення. Там вона проходить через швидкі безнапірні фільтри і, вже практично позбавлена «феруму», спливає у велику ємність із хитромудрою абревіатурою РЧВ (резервуар чистої води). Потім відбувається її знезараження за допомогою хлораторних установок. І лише після цього вода насосними станціями другого підйому подається в місто.
«Артезіанська вода у нашій місцевості дуже добра за своїм вмістом. Вона є чи не найкращою в Україні. Контроль за її складом здійснюємо постійно. Нашу воду можна сміливо пити з будь-якого крана у будь-якій квартирі, вона сприятлива для здоров’я», — ось що розповідають працівники лабораторії підприємства про якість життєдайної рідини, яка відповідає вимогам ДЗСТ 2874-82 «Вода питна».
Не менш важливою для комфортного життя городян є й система водовідведення, яка складається із 194 кілометрів каналізаційних мереж і колекторів, насосних станцій та очисних споруд, виробничою потужністю 126 тисяч кубічних метрів на добу.
У наші дні на підприємстві «Луцькводоканал» планується активне впровадження європейських стандартів покращення якості питної води. Міжнародний контракт із польською фірмою «Кrevox» передбачає модернізацію технологічної системи, встановлення найсучасніших фільтрів для очищення води, переобладнання насосних станцій агрегатами фірми «Гідровакуум». Поступово відбувається заміна застарілого обладнання на сучасне, яке дає змогу економити електроенергію.
Задля поліпшення точності оцінок витрат, постійно удосконалюється система обліку виробництва води, а також програма розрахунків із споживачами, яку буде використовувати абонентська служба для покращення аналізу нарахувань і сплати за послуги різними групами споживачів.
На часі у керівництва «Водоканалу» — введення системи комплексної автоматизації виробництва на підприємстві з восьмидесятилітньою історією.
Думаю, сьогодні все-таки варто подякувати працівникам «Луцькводоканалу» за їхню роботу.
Світлана ЗОЗУЛЯ
У народі кажуть: якщо спекотної літньої днини вас напоять водою і ви подякуєте за це господареві, то він може одразу ж кинути у відповідь: «За воду не дякують!». Справді, напоїти водою подорожнього — це не послуга і навіть не прояв доброї волі, а обов’язок кожного.
Про це, як ніхто, знають працівники комунального підприємства «Луцькводоканал». Вони не чекають особливої вдячності від людей і дбають про те, щоб кожен мешканець нашого міста мав безперешкодний доступ до рідини з магічною формулою Н2О.
Цьогоріч головному водному підприємству Волині виповнюється 80 літ. Десять років тому його очолив Анатолій Бащук, який пройшов у «Водоканалі» усі щаблі професійного зростання.
А тепер давайте здійснимо невеличкий екскурс у минуле. «Проект будівництва водопроводу в Луцьку — ухвалити». Цей промовистий факт зафіксовано у протоколі соціально-економічного комітету від 8 січня 1925 року. Цікаво, що безпосереднє спорудження водогонів здійснювалося польськими спеціалістами згідно з проектом професора Варшавської політехніки, інженера І.Радзишевського.
У відповідності до геодезичного плану міста перший централізований водопровід було збудовано на теперішній вулиці Галана. Там тоді проживали поважні чиновники міської управи. Спершу тут була водокачка з механічним приводом, каналізація і водяне опалення житла. Потім розпочалося комплексне спорудження річкового водозабору, очисних споруд і резервуару для палива. Всі мешканці центру Луцька були з водопроводом уже до 1937 року.
Також активно проводилися роботи по обладнанню каналізації. Цей процес виглядав приблизно так: колектор Глушець, діаметром 1000 мм, підключали до станції перекачки, що забирала воду з міських луків, а також стоки з вулиць.
Але ж «усе тече, усе міняється», як висловлювався давньогрецький мудрець Геракліт. І нікого не здивуєш тим, що Луцьк у ХХІ столітті вже зовсім не той, яким був на початку ХХ-ого.
Зараз водопостачання нашого міста здійснюється за посередництвом Гнідавського, Дубнівського та Омелянівського водозаборів підземних джерел, що пружно б’ють із 55 артезіанських свердловин. Глибина їх коливається від 26 до 160 метрів. А загальна довжина водогонів становить 60,8 кілометра. Розподільчі ж мережі, що перебувають на балансі у підприємства, простяглися більш як на 240 кілометрів. Нині експлуатуються сталеві, чавунні, азбесто-цементні, пластикові та поліетиленові труби широкого діапазону. За один рік по них проходить сила-силенна кубометрів життєдайної рідини.
Напевно, пересічний мешканець Луцька і не відає, і не задумується над тим, яким чином потрапляє вона у звичайнісінький кран, що його можна легко знайти у кожній ванній?!
Отож, вода від свердловин по загальному трубопроводу, діаметром від 300 до 600 міліметрів, подається на станцію знезалізнення. Там вона проходить через швидкі безнапірні фільтри і, вже практично позбавлена «феруму», спливає у велику ємність із хитромудрою абревіатурою РЧВ (резервуар чистої води). Потім відбувається її знезараження за допомогою хлораторних установок. І лише після цього вода насосними станціями другого підйому подається в місто.
«Артезіанська вода у нашій місцевості дуже добра за своїм вмістом. Вона є чи не найкращою в Україні. Контроль за її складом здійснюємо постійно. Нашу воду можна сміливо пити з будь-якого крана у будь-якій квартирі, вона сприятлива для здоров’я», — ось що розповідають працівники лабораторії підприємства про якість життєдайної рідини, яка відповідає вимогам ДЗСТ 2874-82 «Вода питна».
Не менш важливою для комфортного життя городян є й система водовідведення, яка складається із 194 кілометрів каналізаційних мереж і колекторів, насосних станцій та очисних споруд, виробничою потужністю 126 тисяч кубічних метрів на добу.
У наші дні на підприємстві «Луцькводоканал» планується активне впровадження європейських стандартів покращення якості питної води. Міжнародний контракт із польською фірмою «Кrevox» передбачає модернізацію технологічної системи, встановлення найсучасніших фільтрів для очищення води, переобладнання насосних станцій агрегатами фірми «Гідровакуум». Поступово відбувається заміна застарілого обладнання на сучасне, яке дає змогу економити електроенергію.
Задля поліпшення точності оцінок витрат, постійно удосконалюється система обліку виробництва води, а також програма розрахунків із споживачами, яку буде використовувати абонентська служба для покращення аналізу нарахувань і сплати за послуги різними групами споживачів.
На часі у керівництва «Водоканалу» — введення системи комплексної автоматизації виробництва на підприємстві з восьмидесятилітньою історією.
Думаю, сьогодні все-таки варто подякувати працівникам «Луцькводоканалу» за їхню роботу.